Щороку, 21 березня, Всесвітня спільнота відзначає день лісів. Хоча б в цей день варто звернути особливу нашу із вами увагу на такий безцінний Божий дар як ліси, а саме на їхній стан, дефіцит, колосальний вплив та значення для життя і здоров’я людини.

Отож, одним із Богом створених живих організмів на землі є рослинний світ, який ми зобов’язані берегти, адже він створений насамперед для прослави Бога. Це яскраво видно зі слів архиєпископа Луки (Войно-Ясенецького), який, роздумуючи зокрема про квіти, стверджував, що пахощі квітів – це фіміам для Бога, а самі квіти – це кадильниці. Окрім «кадила» Господу, значення рослин на загальнопланетарному рівні є колосальним. За задумом Всевишнього, вони відіграють велику роль у кругообігу речовин в природі, завдяки здійсненню складного біохімічного процесу – фотосинтезу, внаслідок якого в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чином, рослинність забезпечує життя на Землі.

Вчора прийшлось повертатись автом пізно ввечері зі Львова до Івано-Франківська. Дорогу підсвічували палаючі обочини. Горіла минулорічна суха трава, а з нею напевно також кущі та дерева. В одному місці на обочині стояв протипожежний автомобіль – мабуть була наявною небезпека поширення вогню на ліс, чи можливо і на село.

В одному з місць, де вогонь наближався до самої дороги в авто стало важко дихати. Згадав, що можна зачинити шторку поступу повітря із зовні. Та було вже пізно, авто наповнилося їдким димом і єдиним виходом було тільки прибавити газу, щоб якнайшвидше залишити позаду  цю велетенську газову камеру і вхопити ковток свіжого повітря.

Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення. Ціцерон цим поняттям визначає виховання в людині якостей «людського духу». На сході воно мало два значення, як виховання благородної людини, так і вчення про життєві правила поведінки й обов'язки віруючого. Зрозуміло, що означення процесу дає людина, але хто ж перший, так би мовити, починає цей процес, і для чого?

З книги Буття 1, 28, і 2, 15. можна побачити, що першозасновником Культури, був Творець, Який дає людям Едемський Сад, як оселю, яку треба доглядати. Бог не творить землю для того, щоб віддати на знищення людині, бо не може Найбільше Добро хотіти зла, в тому числі і створінню. Христос каже, що всі створіння мають свою власну цінність в очах Творця (Лк 12, 6). Особливу ж цінність в Його очах має людина (див. там само). Бог хоче, щоб людина через культуру праці духовної, інтелектуальної, фізичної (тут важливою є сукупність цих елементів, а не перевага одного над іншим) здобувала, відкривала в собі правила поведінки й обов'язки до свого Творця та Спасителя, до себе самої і ближнього, яким є весь видимий світ. Культура в розумінні Творця – це не зробити рабом планету для людини, чи людину для планети, а взаємопов′язати їх у відкритті і даруванні своїх сил і можливостей один одному. Щоб разом вкінці шляху осягнули переображення в Христі і через Нього.

На початку цього місяця, появилися статті, як і відеоролики про те, що не слід панікувати, глобального потепління не існує, а є так звана глобальна бюрократія. Цікаво, що хоча вчені описують природу, як доволі складний, невивчений ще до кінця механізм, та деякі з них запевняють з стовідсотковою впевненістю, що «немає ніяких переконливих наукових аргументів на користь радикальних дій з «декарбонізації» економіки».

Отож, продовжуючи тему, вчені стверджують, що вуглекислий газ не забруднює атмосферу, але це радше один з ключових компонентів біосфери, що стимулює ріст рослин. Та мені пригадується стан людини, яка має проблему у непоміркованості в їжі. Хіба це є стимулятором для її нормального розвитку, чи повторення з дня на день такого раціону не приведе до «переміни» людини? Чи можливо, стовідсотково запевнити, що рослини не змінять свого білкового складу, при такому «інтенсивному харчуванні» і що це в свою чергу не приведе до генетичних змін в самій людині, яка в тій чи іншій формі буде споживати ці рослини?

Може видатись, на перший погляд, що коли говоримо про святкування Дня закоханих – тут уже, як тільки про кохання, говорити неможливо! Нічого дивного, адже для закоханих світ ніби зупиняється і їм не хочеться ні про що думати, ні говорити. Будучи свідомим того, що намагання в день святого Валентина говорити про щось інше може звестись до нуля, хочеться все ж таки спробувати поєднати День закоханих з любов’ю до природи і показати, що між ними існує досить таки тісний зв’язок! У когось, мабуть, таке намагання спровокує скептичну посмішу, чи нерозуміння, бо цілком виправдано можуть виникнути запитання: а до чого тут природа, довкілля? Якщо подивитись на День святого Валентина ближче і спробувати зробити з нього екологічне свято – мабуть можливо…

Перебуваючи в періоді, який, з однієї сторони, ще вважається різдвяним, а з іншої – починає нас вже помаленьку готувати до початку Великого Посту, ми в черговий раз помічаємо, яким скороминучим є час, в якому живемо! Це відчуття швидкоплинності може кидати нас в холодний піт, особливо, коли наше сумління закидає нам, що в цьому шаленому світі ми беззмістовно проживаємо наше життя.

І справді, ще зовсім недавно, ми веселими колядками прославляли Творця Всесвіту, Який прийшов із небес, щоб спасти весь наш Світ. А вже зараз починаємо готуватись до кульмінаційної події в житті кожного, хто вважає Господа не лише своїм Творцем, але також і особистим Спасителем, Який не тільки сотворив нас, але і віддав своє життя, щоб ми повноцінно та гармонійно жили в сотвореному Ним світі. В час, коли Церква починає безпосередньо готувати нас до «духовних пригод – великої мандрівки» Великим постом, мабуть кожен з нас починає задавати собі запитання на кшталт: а як я можу гарно приготуватись, розпочати і якісно провести, цей благодатний, Богом дарований час і навчитись гармонійно та радісно жити, не пропускаючи найважливішого в моєму житті? Кожен, хто роздумує про те як може покращити своє духовне життя, з метою, щоб якісніше жити та діяти, надіється, що йому в майбутньому це вдасться! Так, всім нам притаманно мріяти про щасливіше та краще майбутнє, але часто-густо воно безпосередньо залежить від кожного з нас індивідуально та колективно.

Для того, щоб спастись самій та врятувати своє довкілля, людина повинна добре усвідомити собі хто вона, та яке її призначення у цьому світі. Людське єство органічно пов’язане із всім створеним Богом світом, і в той же час людина має природне покликання бути «священиком створіння».

Хто такий священик? Це той, хто бере в свої руки світ, щоби віддати його Богу, а у відповідь отримати Боже благословення. Через цей акт творіння комунікує із самим Богом і в такий спосіб спасається, адже воно є скінченне, дочасне. Апостол Петро вчить: «Ви ж – рід вибраний, царське священство» (1 Пет.2:9). Це означає, що кожен християнин має брати активну участь у священичому покликанню і освячувати своїм життям увесь світ. Нині люди часто не виконують цього призначення, і в цьому ховається корінь екологічної проблеми. Людина піддалася спокусі зробити останньою точкою відношення себе, а не Бога. Ми повинні свідомо і з вдячністю повертати світ Богу Творцю як жертву хвалення.

Суворі погодні умови у цілій Італії і Європі, сильні снігопади і сибірська температура спричинились до того, що капіталістичний світ почав метушитись через негоду, яка внесла певні свої корективи в стабільний ритм життя більшості, поставивши самовпевнений споживацький світ на коліна. Безумовно, що коли важко, чи взагалі неможливо пересуватись – це спричиняє великий дискомфорт для всіх, бо заважає нормальному звичному рухові, а іноді й перешкоджає у виконанні повсякденних побутових обов’язків.

Ситуація, що склалась з погодними умовами в Італії та Європі останніми днями, об’єктивно кажучи, пов’язана з низкою величезних незручностей та проблем; проте, в цій ситуації слід побачити один дуже важливий позитивний момент, а саме: помітити, що кліматичні, на перший погляд аномальні, умови мають своє глибоке педагогічне значення для усіх і для кожного. Для когось може це звучати незрозуміло, чи трішки саркастично, проте Салваторе Вітіелло (Salvatore Vitiello), з Католицького Університету Святого Серця (Рим), вважає, що саме ця ситуація подасть нам певний педагогічний життєвий урок, нагадуючи, що ми не є «господарями світу», що не все є в наших руках і що ми не всесильні, що наші звичні, надійні і життєво необхідні засоби в одну мить можуть вийти з ладу і перестати нормально функціонувати.