Митрополита Андрея по праву можна назвати «Мойсеєм українського народу», мужем, чиї праці є актуальними і сьогодні. Коли Іван Павло II відвідав Україну в 2001р., то охарактеризував  Митрополита Андрея, як далекоглядного слугу Божого, котрий дбаючи про дочасне багатство свого народу, ніколи не ставив його єдиним пріоритетом, а слід відмітити - це часи першої еміграції, економічної.

Говорячи про «вищість» людини, між усім іншим сотворінням, не робив її узурпатором природи. Маючи особливий дар відчуття Божого Слова, митрополит застерігав від нерозумного використання природних ресурсів, і дбав про досягнення гармонії між світом і людиною, між економічним ростом і безпекою довкілля. А бачив це, як досягнення спільне, усіх разом, а не поодиноко взятих людей:

«А надто єсть наука Ісуса Христа і великою помочію до осягнення доброго биту, бо освящає і скріпляє то, що, після гадки всіх розумних людей, єсть єдиною чесною дорогою до осягнення маєтку... І так справді, ліпше працює сей, для котрого праця не є лиш средством до осягнення уживання, але і обов’язком, наложеним від Бога, і (праця) не лиш дочасне добро приносить, але і вічну нагороду. Ліпше уміє ощадним бути, хто свою працю уважає не за свою лишень власність, але також за власність дітей і будучого покоління, а по части за власність цілої суспільности; хто знає, що з дарів Божих має колись здати строгий рахунок перед Богом. І взаїмна поміч успішна і ліпша, коли стоїть на взаємнім ушануванню свого добра, на правдивій любові до ближнього, опертій на спільних пересвідченнях віри.»