Часто чути таку думку, особливо в українському суспільстві: «Проблеми екології – це проблеми тих, хто має гроші, нехай вони цим і переймаються». Та чи насправді те, що відбувається з Землею, тобто все: і забруднення повітря, і води, і ґрунту – проблема лише високорозвинених і економічно успішних держав? Спробуймо відповісти на це запитання, подивившись лише на останні події в Україні і Європі.
Соціальні труднощі Греції, де люди, які ще вчора мали високооплачувану роботу, чи взагалі роботу, втрачають її; змушені ночувати під мостом, як бездомні, та й, правду кажучи, такими вони стають, бо заробіток знайти важко, а ціни, навіть на найнеобхідніше, не стоять на місці. Протести в Лондоні через пенсійну реформу. Здавалося б така держава як Велика Британія, що й досі є в топі високорозвинених Європейських держав, не мала бути навіть торкнута кризою, а тим більше говорити про можливість банкрутства.Що вже казати про реалії України, де постраждалі від Чорнобильської катастрофи, оголосивши голодування вимагають від держави додержання їхніх конституційних прав, а діти війни, воїни-афганці акціями протесту, як не дивно, але вимагають те саме – захист їхніх прав на життя. Так, захист життя, яке на пряму залежить і від матеріального середника, такого як гідна пенсія, що покриє витрати на харчі, медицину (про відпочинок, хоч раз на рік для більшості наших пенсіонерів певно не варто й говорити, бо з реалій зрозуміло, що це демагогія). Витрати на комунальні послуги, поки що субсидіює держава, та з кожним кварталом умови отримання допомоги стають все жорсткіші.
Може здатися, до чого тут питання екології, якщо говориться про проблеми соціального характеру, які є важливіші ніж підвищення температури Землі на декілька градусів. Але подивіться ще раз, про що йшла мова? Хіба не про найменш захищені верстви суспільства? Хто страждає? Хіба не найслабший? Страждає той, хто не може захистити себе. Чому є природна причина – з віком (чи через серйозні травми) людина стає слабшою і потребує допомоги від інших, якої, на жаль, не отримує, а взамін лише обіцянки. Та якщо, права соціальних груп відстоюють і захищають ці ж верстви, то це вже стає критичним.
А тепер лише спроектуймо все вище перелічене до Землі на якій живемо. Згадаймо хоча б останні декілька місяців, коли Планета «виходила на мітинг», відстоюючи свої права на належне до неї ставлення. Хіба землетруси, повені, недавнє повідомлення, що через зміну сезонів дощів на Африканському континенті без врожаю, а отже голодним, може залишитися майже весь континент, не є сигналом, щоб замість обіцянок перейти до дій? А те, що протягом осінніх місяців в таких областях, як Івано-Франківська і Тернопільська (наголошую на них, бо живу поряд), дощів майже не було, а отже більшість посівів озимини не зійшло. Та й чомусь так виглядає, що вже завтра перший день зими, а «гідного» дощу так і не було, чи не є це повідомленням, про «перспективу» Африканського континенту? Виглядає, що наслідки змін клімату відчувають, як передові держави, так і ті, що є на шляху розвитку в політичному, соціальному і економічному напрямах. Та задаймо ще одне питання (риторичне): «Кому буде важче пережити наслідки зміни клімату на планеті»?
Земля виходить на майдан, та він не знаходиться в Києві, Лондоні, чи Афінах. Він розмістився по всій Планеті, про цей «протест говорять Святіший Отець Венедикт XVI, єпископи всіх Церков (недавнє звернення Єпископів Африки і протестантських пастирів), різноманітні наукові дослідження вже «кричать» про потребу негайної реакції на «майдан Планети», в іншому разі може настати та критична точка, після якої стан клімату, сприятливий для людства, буде неможливо повернути. Про це говорять по всьому світі голосно і часто, але чомусь на ці події реагують (в більшості випадків) лише обіцянками. Здається, що проблеми екології не є аж настільки актуальними, щоб їх поширювати з тією швидкістю як і матеріали так званої «жовтої преси». То чи правда те, що: «Проблеми екології – це проблеми тих, хто має гроші, і нехай вони цим і переймаються»? Чи все ж це є важливим для всіх?