Любові Б'ялковської

Омріяний велосипед

Весна. З кожним днем надворі стає все тепліше. Сонечко тепер грайливо грається з дітворою. Деякі тварини прокидаються із зимової сплячки.

- Тату, поглянь, яка чудова погода за вікном! Сонечко світить, на деревах бруньки розпускаються.

- Справді, Карінко! Я за роботою навіть не помітив цієї весняної краси. Коли воно все так гарно встигло розцвісти?

- Не знаю. Таке відчуття, що вчора ще було багато-багато снігу, а вночі прилетіла фея, махнула своєю чарівною паличкою і весь сніг стопився й розквітла природа.

- Ну, ти в мене і вигадниця.

- Тату, а знаєш, що сьогодні за день?

- П'ятниця. І що?

- Ти мені восени обіцяв, що коли я зі школи принесу п'ять «12» з будь-яких уроків і ні одної «1» чи «2», тоді ти мені купиш велосипед. Так ось, цей тиждень настав. Сьогодні отримала п'яту «12».

- Яка ти молодчинка! І нема навіть зауваження за погану поведінку?

- Я так хотіла велосипеда, що за Михайликом не бігала і уважно слухала на уроках. Вчителька була здивована. Я свою обіцянку дотримала. Тепер твоя черга виконувати домовленість.

- Ти молодець. Завтра субота. Думаю, ми зможемо піти в магазин і купити тобі велосипед.

-Ура, татусю, ти найкращий! Тепер я зможу до школи, до бабусі і навіть до подруги їздити на велосипеді. Тепер тобі не доведеться возити мене машиною. І тепер ми  менше будемо забруднювати повітря вихлопними газами. Піду похвалюся матусі.

Настав вечір. Срібний місяць освітлював кімнату дівчинки, а зорі так начебто підморгували їй. Щаслива Карінка швидко заснула.  Їй татко завтра купить омріяний велосипед...

Фото: pholar.co