Одним із антропогенних факторів, що за принципом бумеранга тільки негативно впливають на людину є війни, які порушують рівновагу в природних екосистемах. Цікава логіка прослідковується у Homo sapiens, спочатку людина нищить довкілля, а потім вона воює за нього, тобто за воду, нафту та інше, в наслідок чого знову помирають люди і нищиться все живе. Саме таку парадоксальну логіку розумної людини варто розглянути детальніше, щоб застерегти її від самознищення.

На початку зазначимо найважливіші природні ресурси, якими обдарована наша Земля, та які, нажаль, є обмеженими й це якраз і є найчастішою причиною різних збройних конфліктів. Найнеобхіднішим добром для всього живого є безумовно чиста вода, яка вже перебуває на межі вичерпання, а її значення для живого годі перебільшити.

Окрім води, одним із найважливіших природних ресурсів є ґрунти, які теж через антропогенний вплив виснажуються. Попри ґрунти, як відомо, людина використовує ще багато утворень земної кори, передовсім різноманітні корисні копалини, та запаси мінеральної сировини, які теж не є бездонні. За словами експерта Крисаченка: «Тільки за період з 1945 по 1995рр. людство підняло на-гора стільки сировини, скільки за всю свою історію. (…) Так, алюмінію вистачить на 570 років; заліза – на 250 років, олова, міді, цинку – на 25 – 35 років; золота, срібла, нікелю – на 50 років».

 Прискорення шляхів видобутку корисних копалин не минає безслідно. Нині стало очевидним, що невичерпних ресурсів практично немає. Міжнародні експерти підрахували, що за сучасних темпів видобування навіть найбільші у світі родовища нафти незабаром вичерпаються: «(…) у Кувейті через 221 рік, Ірані – через 114 років, в ОАЕ – через 72 роки, в Саудівській Аравії – через 68 років».

Людина не вміє вберегти те, що має і тепер, за інстинктом виживання, пробує відібрати ці блага у інших шляхом війни. Територіальні конфлікти за землю, її ресурси мають дуже давню історію. Однак, слідуючи за своєю парадоксальною логікою, людство під час війни за природні блага, не стільки здобуває, скільки втрачає.

У ході військових дій, гіперактивно використовуються природні ресурси. Промислові підприємства, які виконують військові замовлення, більше споживають енергії, металів, прісної води, деревини, текстилю, цінних металів, будівельної сировини. Експерт з екології Олександр Микитюк стверджує, що «Розвиток бронетанкової техніки і будівництва літаків різко збільшив потреби у марганцю, нікелю, хромі, молібдені, вольфрамі, алюмінію, титану, нафті. Сучасні літаки на 20 – 25% виготовлені з титану, тоді як у 50-і роки на титан припадало 8 – 10%».

Попри це, збройні дії спричиняють порушення рельєфу, руйнування ґрунту, забруднення й отруєння повітря та води, знищення рослинного і тваринного світу. Війна – це суцільна катастрофа для цілого людства. Не буває локальної війни, хоча межі її можуть бути досить обмеженими, адже наслідки навіть найменших військових дій поширюються на цілий світ і мають виключно шкідливі результати на здоров’я та життя цілого людства.

Для кращого уявлення та зрозуміння наслідків воєнних дій, варто вдатися до прикладу, який подає згадуваний вже еколог Олександр Микитюк, а саме: «Справжня екологічна війна була розв’язана США в Індокитаї. Вона тривала понад десять років – з 1964 по 1975 рік. (…) Сьогодні відомо, що в цій війні було скинуто понад 21 млн. бомб і випущено 229 млн. снарядів загальною вагою 15 млн. т. (…) Понад 80 млн. л. різних хімікатів було розсіяно на площі понад 2 млн. га. Здійснено 258 спеціальних вильотів з метою модифікації погоди». Із цієї цитати можна собі тільки уявити, яку шкоду несе в собі війна. Скільки невинних людей постраждало й іще страждатимуть в майбутньому від цього лиха; а все з вини тої ж людини, яка, не задумуючись над наслідками своїх дій сама себе повільно вбиває.

Найнебезпечнішою зброєю на світі є безумовно ядерна зброя. Наслідки ядерної війни дуже трагічні для природи. На думку багатьох спеціалістів, найбільш важкими наслідками війни буде, «по-перше, радіоактивне забруднення навколишнього середовища ізотопами стронцію-190, цезію-117, йоду-131, вуглецю-14, плутонію-239. (…)

По-друге, внаслідок величезних пожеж у населених пунктах, а особливо в лісах, утворяться гігантські хмари сажі та пилу. Вони закривають на багато місяців значні території Землі від сонця. Настане так звана ‘ядерна зима’». За їхніми словами, «У Північній півкулі відбудеться різке зниження температури від – 23 до – 53  °C. Спостерігатимуться й інші зміни в атмосфері. Збільшиться кількість кислотних дощів. Під впливом ядерного вибуху на 30% зменшиться вміст озону, і поверхня Землі підпаде під дію згубного ультрафіолетового випромінювання. Ядерна війна призведе до раптової загибелі великої кількості людей. Чимало людей загинуть від наслідків ядерного вибуху – радіації». Вчені вважають, що при ядерній війні рівновага в біосфері настільки порушиться, що цивілізація може загинути повністю.

Саме для того, щоб застерегти людство від потенційного знищення цивілізації та зберегти життя на Землі, 5 листопада 2001 року Генеральна Асамблея оголосила 6 листопада кожного року Міжнародним днем запобігання експлуатації довкілля під час війни і збройних конфліктів.

Приймаючи це рішення, вона враховувала, що збиток, який заподіюється довкіллю під час збройних конфліктів, призводить до погіршення стану екосистем і природних ресурсів на тривалий період після припинення конфліктів й часто зачіпає не лише одну державу та не лише нинішнє покоління.

Виконавчий директор Програми ООН з навколишнього середовища, Клаус Топфер, виступаючи з приводу проблеми «війни і довкілля», зазначив, що «Позбутися ‘мови’ війни є набагато легше, аніж згубних наслідків, завданих нею навколишньому середовищу». А соціальне вчення Церкви, застерігаючи людство перед війною, вчить: «Коли мир, ми нічого не втрачаємо, коли війна, ми можемо втратити все».

Підсумовуючи коротко вищесказане, варто ще раз наголосити на тому, що неправильна людська логіка призводить виключно до втрати здоров’я, життя тої ж людини та всього живого.