92. Для того, щоб розвинути глибоку євхаристійну духовність, здатну суттєво впливати на соціальні структури, врешті-решт необхідно, щоб християнський народ, який возносить благодарення через Євхаристію, був свідомий, що це потрібно робити в ім’я цілого створіння, прагнучи освятити таким чином світ й інтенсивно працювати для осягнення цієї мети. [249] Євхаристія осяює яскравим світлом людську історію і весь всесвіт. В цій сакраментальній перспективі ми день за днем вчимось того, що кожна церковна подія має характер знаку, через який Бог уділяє себе і запитує нас. У такий спосіб євхаристійна форма буття може справді сприяти автентичній зміні ментальності для кращого розуміння історії та світу.

Вже сама літургія виховує нас для цього всього, коли під час приношення дарів священик звертається до Бога молитвою прохання та благословення хліба і вина – «плоду землі», «виноградної лози» і «праці людини». Цими словами обряд інтегрує в літургійну жертву Богові всю людську діяльність та зусилля і спонукає нас трактувати землю як Боже створіння, яке дає нам все те, що необхідне для нашого життя. Воно (створіння – прим. пер.) не є нейтральною реальністю, чистою матерію для безрозсудного використання з метою задоволення людських інстинктів. Більше того, воно має своє автентичне значення в досконалому плані Бога, згідно з яким ми всі покликані бути синами і дочками в Ісусі Христі, Сині Божому (пор. Еф 1, 4-12).

Обґрунтовані занепокоєння з приводу екологічного стану, в якому знаходиться створіння у багатьох країнах світу, знаходять розраду в перспективі християнської надії, яка зобов’язує нас відповідально працювати для збереження створіння. [250] У взаємозв’язку між Євхаристією та всесвітом віднаходимо єдність плану Божого і маємо зрозуміти глибокий зв’язок між створінням і «новим створінням», яке взяло свій початок у воскресінні Христа, – нового Адама. У ньому беремо участь вже зараз, через Хрещення (пор. Кол 2, 12-13), і таким чином для нашого християнського життя, яке живиться з Євхаристії, відкривається перспектива нового світу, нового неба та нової землі, де Новий Єрусалим сходить з неба, від Бога, «приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Одк 21, 2).

Із післясинодального апостольського листа Sacramentum Caritatis

про Євхаристію, Джерело і вершину нашого життя і про місію Церкви

Ватикан, 22 лютого 2007 р.