Слава Ісусу Христу!

Великий Піст є особливим часом християнського подвигу в дорозі нашого спасіння. Через особисте зречення від зла, плекання чеснот та життя у Христі, людина примирюється з Богом, щоб відновити у собі зруйнований гріхом Божий образ. Примирення є результатом діалогу людського каяття та Божественного прощення, яке особливим способом дарується людині у св. Тайні Покаяння. Однак, гріх людини своїми наслідками руйнує гармонію буття всього Божого створіння. Тому для справжнього примирення з Богом людині потрібно переглянути в цілості відношення до себе, ближніх та світу, у якому вона живе. Покаяння своїми наслідками стосується не лише минулого чи сучасного, але сягає теж майбутнього, бо спочиває у наверненні, зміні мислення каянника, обнові його життя силою прийнятої Божественної благодаті.

У відновленні гармонії стосунку між Творцем та усім створінням людині визначено вирішальну роль.

Великий Піст – є сприятливим часом, коли людина зрікається свого егоїстичного способу існування, визначеного критеріями «мати» і «володіти», щоб стати співпрацівником Божим у ділі спасіння світу через нову дійсність свого буття, визначену критеріями «бути» і «любити». Церква-Мати заохочує своїх духовних дітей через покаяння, молитву і піст до такого примирення з Богом, яке включає примирення із собою, ближніми та усім створеним Богом світом. Тому відношення людини до природного середовища, яке Творець дав у посідання усьому людському родові, є одним з визначальних критеріїв людської моральності. Шкода нанесена людиною природі є злочином проти сучасного та майбутнього усього людського суспільства.

Ось як про відповідальність перед Богом за довкілля каже Катехизм «Христос – Наша Пасха»: «Відповідальність за все творіння лежить на людині. Ця відповідальність здійснюється на різних рівнях: в особистому щоденному житті, у використанні технічних засобів і різних технологій, у використанні природних ресурсів та джерел енергії. Довкілля не можна ні зводити до об’єкту маніпуляції та експлуатації, ні абсолютизувати й ставити понад гідність людської особи.

Кожна людина покликана до відповідальної поведінки в усіх сферах своєї життєдіяльності. Під екологічною відповідальністю треба розуміти відповідальність людини за вчинки, які мають вплив на якісний стан її природного середовища. Християнин, вірячи в Бога – Творця всесвіту, зобов’язаний відповідально здійснювати завдання уповноваженого Богом управителя сотвореного світу» (969-970).

Найбільшим викликом сучасності є розумне та відповідальне використання земних надр і справедливий доступ до природних ресурсів усім жителям землі. На жаль, якраз у цій царині сьогодні діються чи не найбільші беззаконня та кривди в сучасному суспільстві. Але великі глобальні злочини мають свої джерела у маленьких безвідповідальностях поодиноких людей. Тому екологічна культура є невід'ємною складовою моральної відповідальності людини перед Богом та ближніми.

Вже кілька років поспіль Бюро УГКЦ з питань екології виступає із ініціативою «Екологічне навернення для порятунку створіння», що має на меті «поглиблення свідомості кожної людини щодо відповідальності за створений Богом світ та необхідності здійснення цих засад у її повсякденному житті. (Звернення Бюро УГКЦ з питань екології з нагоди початку Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку» за 2015 рік).

Серед різноманітних пропозицій, спрямованих на збереження природного довкілля та направлення нанесеної йому шкоди, найперше потрібно відзначити ті, які не вимагають від нас великих зусиль чи вкладень, але радше належать до норм нашого повсякденного життя. Спільна турбота про чистоту місць проживання, насаджування дерев, співпраця у охороні рослинного та тваринного світу, особливо його рідкісних представників – це лише декілька напрямків для консолідації суспільства задля збереження природнього середовища.

Більш нагальну увагу потрібно привернути до проблеми неконтрольованого спалення населенням сухотрав’я та залишків рослинності. Цим не лише створюються небезпеки пожеж, але і наноситься непоправна шкода здоров’ю людей, а також тваринному та рослинному світу. Це саме стосується щодо обмеження використання синтетичних вінків та квітів на наших цвинтарях, залишки яких потім просто спалюються. Тому підприємці, які працюють у цій ділянці, повинні подбати про екологічну утилізацію залишків своєї продукції, хоч первинною повинна бути наша християнська свідомість того, що жодними речами неможливо замінити тієї пошани покійним, яку висловлюємо щирою християнською молитвою за наших спочилих рідних та близьких. Той, хто своїми діями наносить велику шкоду довкіллю, в якому ми усі ж живемо – свідомо грішить тяжким гріхом, адже через такі підпали в повітря вивільняються смертельно небезпечні сполуки, що найчастіше спричиняють онкологічні захворювання, алергію та хвороби органів дихання людини. Так вбиваємо і самих себе, і ближніх, повільно, а деколи дуже швидко, навіть не задумуючись над цим. Однак тяжкість злочину та міра відповідальності за нього від цього не зменшується ні перед Богом, ні перед суспільством.

2015 рік ООН проголосила Роком Світла та світлових технологій. В контексті сучасної політичної та економічної ситуації в Україні, тема енергозбереження набирає особливої ваги. Це не тільки питання фінансового характеру, але також і вияв людської зрілості та патріотизму. Через різноманітні, сьогодні доступні способи економії енергоносіїв, бережливе ставлення до водних ресурсів та в цілому до навколишнього середовища, ми не лише показуємо своє, по-християнському відповідальне, відношення до Богом створеного світу, але і дбаємо про майбутнє прийдешніх поколінь.

Долучаючись до цієї та інших ініціатив Бюро УГКЦ з питань екології, заохочую душпастирів під час недільних проповідей заторкувати тему відповідальності за створіння, як однієї із важливих тем у приготуванні вірних до св. Тайни Покаяння. Потрібно у людському сумлінні відновити розуміння поняття «екологічного гріха», про який так говорить наш Катехизм «Христос – Наша Пасха»: «Людина, яка своєю діяльністю шкодить довкіллю, руйнує Боже творіння, невід’ємною частиною якого є вона сама. Вона грішить не лише стосовно творіння, а й стосовно самої себе та Бога. У цьому сенсі йдеться про екологічний гріх, який полягає в безвідповідальній поведінці людини стосовно Божого творіння. Цей гріх є важким злочином проти життя сучасної цивілізації та життя майбутніх поколінь» (973).

Насамкінець, хочу всім побажати благословенного часу Великого Посту. Щоб він справді став для нас нагодою зустрітися з нашим Творцем у всьому, що нас тут оточує. Пам’ятаймо, що Господь нас судитиме не лише за те, що ми зробили, а за чимало такого, чого ми не зробили. І це стосується не лише Його Самого чи ближнього, але і всього створеного Ним для всіх нас світу.

Слава Ісусу Христу!

З Архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О. М. Єпарх Стрийський

Дано в Стрию, при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, в день святого апостола Онисима, 28 лютого 2015 року Божого

Джерело: Стрийська єпархія УГКЦ