Конкурс до дня Творця

День Творця

 

Меню

Пастирське послання з нагоди Еко-фестивалю у Сокалі

Бог так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав,

Щоб кожен, хто вірує в нього – не загинув,

А жив життям вічним (Ів. 3, 16)

Бог омріяв в собі сотворити світ з усім космічним і природнім ладом і красою і, як вінець створіння, сотворив людину на свій образ і подобу. Довірив Бог людині і делегував їй опікуватися сотвореним світом, в міру якою обдарував її. Це, що Бог премудрістю сотворив, має послужити людині, щоб вона Бога пізнавала, любила, славила, дякувала і берегла цей світ як своє життя для свого життя і розвитку. «Це є життя вічне щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів. 17, 3).

У світі сотворенім є вміщене провидіння Боже, завдяки якому, оберігаючи і споглядаючи світ, ми пізнаємо Бога і осягаємо досконалість життя, яку задумав для нас Господь. І так як Господь об’явив, що «все було добре», так і ми це признаємо, що світ і ми в ньому є призначені до радості з Господом.

Сьогодні ми усвідомлюємо, що ця гармонія людини з природою і Богом є суттєво нарушена через гріх, який ми всі успадкували від наших прародичів і тепер цю дисгармонію ми відчуваємо, терпимо і входимо в глибшу і щораз глибшу кризу, яка веде на загибель. Але читаємо в Святому Письмі псалми, які звістують нам: «Господь згадав про своє милосердя і про свою вірність домові Ізраїля» і явив нам свою милість. «Бо не послав Бог у світ Сина, світ засудити, лише ним світ спасти» (Ів. 3, 17). Ця Добра Новина відкривається нам в Христі Ісусі, який, проголошуючи нам спасіння, зложив з себе жертву і поєднав нас своєю ласкою, щоб гріх не панував і не вів нас у безодню розпуки.

Своєю жертвою Господь проник в істоту життя, щоб надолужити за гріх заподіяний людиною і своєю ласкою, своїм миром поєднати нас з Богом і відновити гармонію нашого світосприйняття. Щоб ми взаємодіючи з світом і всім, що Бог нам дав у світі для життя, щоб «було добре», так як на початку відвічного Божого задуму.

Божий Син прийшов на землю і ми в ньому побачили своє ставлення до людини, до життя, до сотворіння, в якому ми сьогодні маємо покаятися, надолужити і прийняти Божу ласку, щоб більш нікому не що робити кривди, а сприймати в любові, до якої нас кличе Творець. Наше життя походить з землі, з води, з повітря, наше життя живиться тепер тими ж началами. Бог дав нам життя і ми ним дорожимо. Тож докладаймо сил, щоб його берегти так, як Господь повелів. «Земля, на якій стоїш є свята» (пор. Вих. 3, 5), тож цінуй на ній благословенний її плід життя, як свого так і всього навколо.

Церква стривожена загрозами життя роздумує і закликає нас до Божого милосердя. Ради Божого милосердя, яке явилось для світу, як спасіння наше, не злочинствуймо, покаймось, навернімось до джерел Божої доброти звідки походить життя, щоб нам жити.

Шануй батька і матір і добре тобі буде. Батько і мати спричинили наше народження і Бог каже шанувати їх. Бог сотворив наших батьків і народив їх у своїй любові з землі і її дав нам, щоб ми її доглядали. Навіть виконуючи заповідь любові батьків, а забуваючи старання про землю, як Божий дар для життя, ми не осягнемо бажаного стану життя, про який молимось: «Отче наш… нехай прийде царство твоє як на небі так і на землі». Це царство Його для нас є передбачене, це наше царство. Це царство гармонії краси любові з усім, що Бог нам приготовив, заради якого терпів, помер і воскрес, щоб нам жити.

Церква, об’являючи нам велике Боже милосердя, що незважаючи на все, що ми злочинно заподіяли маємо запевнення, що Бог у своєму милосерді надолужить, простить, помилує і прийме нас як в притчі про блудного сина. Він змарнував усі блага і здавалось попав в неласку, а батько його вивінував, якби зовсім кривди не було. Таке велике свято на нас чекає, що марнували добра, які Бог сотворив: і землю і воду і повітря з усією їх Божою енергією, і не тільки марнуємо, але не дбаємо, так що трудно є, дивлячись на світ, споглядати Бога, а ще і Бога робити винним. Слідуймо за вченням Євангелії і закликом Святішого Отця Папи Римського, який з Христом закликає до Милосердя Божого, яке приготоване стати ліком на всі недуги сотвореного світу і головно нашого в ньому.

Екологічна катастрофа. Чому катастрофа? Тому що ми не бережемо довколишнього світу, в якому нам Господь благословив жити. Це протиприродно чекати на смерть неминущу, оминаючи Царство Боже приготоване серед нас для нас на землі. Як пізнаємо Бога? Як він відкриває своє милосердя, якщо ми не будемо навіть хотіти його. Ради життя нашого, щоб ми побачили Славу Божу нам на радість, прибігаймо до Нього – скажу – останнього ліку, бо на землі ми більшого не знайдемо як Боже милосердя, яке являється нам попри наші злочинства. Вдаваймося молитвою до Нього в смиренні перед Богом, з готовністю берегти в міру наших особистих обдарувань довколишнє середовище, любити, вживати, не марнуючи і не нехтуючи нічим. Щоб так як між ворогуючими сторонами наступає мир і обидві сторони запевняють не задумувати і не чинити злого, так і між нами і Богом, так і між нами і сотвореним світом, так і між нами і землею і все, що на ній, щоб заіснував мир в любові. Ради цього, бо Бог сотворив цей світ, щоб ми бачали день Господній у його силі і славі, у славі Його милосердя.

Богородиця, що весь час подивляла і подивляє незбагненного Бога, сьогодні Вона для нас є дверима милосердя, слугуючи Богові для нас. Ми так як і Богородиця до кінця не можемо збагнути, але це Боже невидиме, у вірі стане явним і славним. Хай нікому не забракне віри і сил у вірі, щоб разом з Богородицею довіритись Божому Милосердю і бути свідченням живої Євангелії в нашому житті. Амінь.

+ Михаїл Колтун

єпископ Сокальсько-Жовківський

голова синодальної комісії з питань екології

Джерело: Сокальсько-Жовкіська єпархія