22 травня в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відбулися слухання під назвою «Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні», які були ініційовані та організовані головою даного Комітету Іриною Сех. Участь у комітетських слуханнях взяли народні депутати України, працівники комітетів ВРУ, представники центральних та місцевих органів влади, науковці, представники ІГС, діяльність яких спрямована на охорону довкілля, представники компаній «Шелл» та «Шеврон» та ін.

Відкрила слухання голова Комітету Ірина Сех, яка наголосила на тому, що з одного боку питання сланцевого газу є важливим енергоресурсом серед нетрадиційних видів палива, а з другого боку можливі екологічні проблеми видобутку сланцевого газу в Україні викликають протести громадськості. На сьогодні, зазначила Ірина Сех, є очевидною давно назріла проблема – відсутність широкої відкритої дискусії з даного питання, без якої неможливо прийняти виважене рішення, що зачіпає інтереси мільйонів людей. Голова Комітету нагадала присутнім, що за поданням Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у ВРУ було зареєстровано проект постанови «Про проведення парламентських слухань на тему: «Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні» (реєстр. № 2030 від 17.01.2013 р.), який не було прийнято ВРУ. Тоді Комітет вирішив провести 22.05.2013 р. комітетські слухання із зазначеного питання із залученням ЦОВВ, науковців та громадськості задля широкого обговорення, сприяння врегулюванню проблемних екологічних питань, пов'язаних з розвідкою та видобутком сланцевого газу, оцінці ризиків для довкілля й  прийняття виваженого рішення з даного питання. 

Основні доповіді радника Міністерства екології та природних ресурсів України й представника Державної служби геології та надр України стосувалися огляду загальнодержавного балансу запасів вуглеводнів у геологічних структурах України, інформації про переможців конкурсу на укладання угод про розподіл продукції (УРП) на Юзівську (Харківська та Донецька області) та Олеську (Львівська та Івано-Франківська області) площі та про технологію гідророзриву пласта. Доповідь радника Мінприроди дала зрозуміти, що профільне міністерство в першу чергу є лобістом даного питання, а вже потім його цікавлять екологічні ризики, пов'язані з розвідкою та видобутком сланцевого газу, що повністю міняє філософію роботи міністерства як такого. Не відрізнялися своєю новизною й виступи представників компаній, які говорили про райдужні перспективи для країни, не даючи при цьому конкретного аналізу ані Угоди «Про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (ІV) Б.В.» та ТОВ «НАДРА ЮЗІВСЬКА» в цілому, ані повного аналізу всіх хімічних речовин, що будуть використовуватися, ані аналізу чітких цифр економічної вигоди для країни. Риторика цих виступів була переповнена умовним способом («ми віримо, якщо …») та піар-ходами про «сучасні міжнародні стандарти», «готовність до співпраці і повну відкритість» (при закритості Угоди!) та «міфи й необґрунтовані підозри, страхи, які стають підставою для політичних спекуляцій…». Для повноти картини в їхніх виступах ще бракувало згадки про «агентів Газпрому».

Фахово позицію інститутів громадянського суспільства, діяльність яких спрямована на охорону довкілля, представили Міжнародна благодійна організація «Екологія – Право – Людина» (Олена Кравченко), Бюро екологічних розслідувань (Дмитро Скрильніков), Національний екологічний центр України (Ярослав Мовчан), ВЕГО «Мама-86» (Галина Олейнікова), ХОГО «Зелений Фронт» (Олег Перегон), Всеукраїнська екологічна ліга (Тетяна Тимочко), Greenvideo (Валерій Ловчиновський). Зокрема, Ярослав Мовчан проаналізував наявність правдивої та неправдивої інформації, що подають компанії широким колам громадськості, Олег Перегон звернув увагу на низку міжнародних документів, в яких проводиться глибокий аналіз екологічних, соціальних, правових проблем, пов'язаних з процесом буріння та експлуатації сланцевого газу і які повністю проігноровані урядом України. Дмитро Скрильніков проаналізував «високі міжнародні стандарти», які базуються на радянських технологіях минулого століття і які компанія «Шелл» використовує на буровому майданчику свердловини «Біляєвска-400» у Первомайському районі Харківської області. Олена Кравченко подала короткий огляд результатів дослідження авторитетних комітетів та наукових установ про виклики буріння та експлуатації сланцевого газу в США, вплив хімікатів на довкілля, здоров'я та клімат. Зокрема, Олена Кравченко зазначила, що, згідно з офіційними дослідженнями Агенції США з охорони довкілля, від 20% до 40% хімікатів залишаються під землею, не здатні до біологічного розкладу і спричиняють забруднення води і ґрунтів. А, згідно дослідження Комітету енергетики та підприємництва Конгресу США щодо хімічних речовин, які застосовувалися для гідророзривів у період між 2005 та 2009 рр., чотирнадцять провідних нафтогазових компаній використовували понад 2500 різних продуктів для гідророзриву. Деякі з них були звичні і загалом безпечні. Але серед 750 різних хімічних речовин та інших компонентів, які використовувалися для фрекінгу, було 29 видів, включаючи бензол, толуол, ксилол, формальдегід та інші, є відомими канцерогенами, які Закон США про безпечну питну воду класифікує як небезпечні для здоров'я людини. У деяких штатах США газодобувні компанії накопичували відпрацьовані води у глибоких підземних контрольованих свердловинах, а у штатах Пенсильванія та Нью-Йорк компанії транспортують відпрацьовані води на міські очисні споруди. Розслідування, проведене газетою Нью-Йорк Таймз, виявило, що ці очисні споруди часто не мають потужностей, щоб належним чином фільтрувати та очищати усі забруднюючі речовини, що містяться у відходах буріння, перед тим, як скинути їх у річки, які слугують джерелом питної води. Окрім того, рівень радіоактивності у відпрацьованих водах часто значно перевищував норму і допустимий для потужностей очисних споруд рівень. Тому цю отруєну воду просто випускали у ріки та потічки, які є джерелом питної води для мільйонів мешканців штату Пенсильванія. Отже, говорити про безпечні технології не можуть навіть компанії з великим досвідом роботи в цій галузі, - підсумувала Олена Кравченко.

З повним текстом доповіді можна ознайомитися тут.

На завершення представники екоспільнот передали Комітетові Висновок громадських екологічних організацій "Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні". З повним текстом Висновку можна ознайомитися тут.

Слухання у Комітеті з впевненістю можна назвати першою перемогою всіх, хто вболіває водночас і за майбутнє України як енергетично незалежної країни, і за майбутнє України як країни з довкіллям, безпечним для життя та здоров'я для нас та наших дітей. Вперше всі сторони мали можливість відкрито висловити свої позиції, задати гострі й незручні питання своїм опонентам по дискусії. Вперше низка незаангажованих експертів екоспільнот, незалежних науковців мали можливість у повний голос висловити свою позицію і взяти участь у дискусії, а не просто бути статистами на семінарах компаній «Шелл» та «Шеврон», де вимальовувалися казкові блага, які принесе видобуток сланцевого газу, на семінарах,формат яких не передбачав широкого обговорення низки проблемних аспектів.

За більш детальною інформацією звертайтеся:

Олена Кравченко,

виконавчий директор ЕПЛ

email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Тел.: (032) 225 – 76 – 82

Джерело: Екологічні новини