Волання президента про порятунок острова, якому загрожує екологічна катастрофа

«Я не шукаю співчуття, швидше, попереджаю вас, що може статися, коли у країни закінчуються  варіанти». – Послання від президента Республіки Науру – про долю Тихоокеанських островів і світу.

«Всього 8 квадратних миль, близько третини від території Мангеттена, розташований в південній частині Тихого океану, Науру виглядає ніби цятка на більшості карт - якщо не повністю загубився в широченних просторах блакиті.

Але можете не сумніватися, ми суверенна держава з нашою рідною мовою, звичаями та історією, що бере початок 3 тисячі років тому. Науру варто пошукати  в мережі, і я запевняю вас, що ви не тільки відкриєте для себе дивовижну країну, на що часто не звертають увагу, але й знайдете необхідні застережні розповіді про життя в місці із жорсткими екологічними межами.

Видобуток фосфату спочатку іноземними компаніями, а потім вже і нашими, розчистив пишні тропічні ліси, що колись покривали внутрішні райони нашого острова, залишаючи глибокі сліди на землі і роблячи лише тонку смужку узбережжя придатною нам для життя. Розробка надр залишила нам у спадок небагато економічних альтернатив, один з найвищих рівнів безробіття у світі, та схилила попередні уряди до нерозсудливих інвестицій, які у підсумку змарнували заощадження нашої країни.

Я не шукаю співчуття, швидше, попереджаю вас, що може статися, коли у країни закінчуються  варіанти. Світ прямує вниз тим же шляхом, невтомно спалюючи вугілля і нафту, що призводить до зміни клімату планети, танення льодовиків, роблячи океани більш кислотними і наближуючи нас все ближче до дня, коли чиста вода, родючі ґрунти чи нормальне харчування будуть недоступними.

Зміна клімату також загрожує самому існуванню багатьох країн Тихого океану, де за прогнозами, рівень моря зростатиме на три фути і більше до кінця століття. Уже узбережжя Науру, єдина територія для проживання, неухильно сходить нанівець, громади з Папуа-Нової Гвінеї та Соломонових островів були змушені покинути свої будинки, рятуючись від рекордних припливів. Низько розташовані держави як Тувалу, Кірибаті та Маршаллові острови можуть зникнути вже за життя наших онуків.

Подібні історії зміни клімату розвиваються практично на всіх континентах, де через постійні посухи, повені та теплові хвилі, які, очікується, стануть частішими й інтенсивнішими зі зміною клімату, мільйони людей залишилися без даху над головою і з’явилися великі проблеми з нестачею їжі.

Зміни вже підвищили конкуренцію за обмежені ресурси, і можуть передрікати життя у світі, де конфлікти все частіше будуть обумовлюватися екологічними катастрофами.

Проте міжнародне співтовариство не починає готуватися до деформації, а вже потім вони звернуться до гуманітарних організацій.

У 2009 році за ініціативою Малих тихоокеанських острівних держав (англ. Pacific Small Island Developing States, PSIDS), що розвиваються, головою яких я є, Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй визнала зв'язок між зміною клімату та безпекою. Але протягом двох років жодних конкретних дій зроблено не було.

Так що я був радий дізнатися, що Рада Безпеки ООН розглядатиме це питання на відкритій дискусії, де я матиму можливість звернутися до організації і повторити свої пропозиції.

По-перше: Рада Безпеки повинна приєднатися до Генеральної Асамблеї у визнанні зміни клімату загрозою міжнародному миру та безпеці. За масштабами вона не поступається поширенню ядерної зброї або світовому тероризму. По-друге: має бути призначений спеціальний представник з питань клімату та безпеки. І по-третє: ми повинні оцінити, чи є система ООН здатною реагувати на кризу такого масштабу.

Ставки занадто високі, щоб здійснити ці заходи лише після катастрофи. Переговори щодо скорочення викидів повинні залишатися головним форумом для досягнення міжнародної угоди. Ми не просимо втручання миротворців, ми просто просимо міжнародне співтовариство спроектувати план дій для найбільшої екологічної та гуманітарної проблеми нашого часу.

На острові почалася інтенсивна програма для відновлення збитку, нанесеного гірській промисловості, і моя адміністрація поставила питання про екологічну стійкість в центр нашої політики. Створення Науру знову цільним буде довгим і важким процесом, але це наш дім і ми не можемо залишити його заради іншого.

Я вибачаю вам, якщо ви ніколи не чули про мою країну, але чи вибачите ви себе, якщо проігноруєте нашу розповідь».

Маркус Стівен, президент Республіки Науру.

Джерело: КліматІнфо