Після промислової революції Захід дедалі більше використовує природні ресурси, аби покращувати добробут і підвищувати рівень споживання. У результаті лише за останні два десятиліття чисельність міського населення збільшилася на 45 відсотків, викиди вуглекислого газу – на 40 відсотків, а біорозмаїття зменшилося на 30 відсотків, свідчать дослідження ООН.

Багато з цих природних ресурсів зосереджено в Азії, Африці й Латинській Америці, які не виграють від їхньої розробки. Як подолати бідність і підтримати більш сталий розвиток – ці питання були в центрі уваги першого саміту Землі 1992 року в бразильському місті Ріо-де-Жанейро. За останні 20 років ситуація ще погіршилася, вважають фахівці:

“На даний момент ми – в полоні фінансових й економічних систем. Ми робимо їх нашими господарями, – каже представник Світового фонду дикої природи Тоні Лонг. – Замість того, щоб використовувати фінанси та економіку для досягнення довгострокових цілей процвітання і добробуту, ми стали слугами фінансових систем”.

На новій конференції в Ріо-де-Жанейро 20-22 червня говоритимуть про зелену економіку. Акцент робиться на такі ідеї, як поновлювані джерела енергії та переробка відходів.

Але дехто побоюється, що планеті й надалі завдаватимуть великої шкоди.

“Більшість корпорацій у світі вже мають економічну владу, яка не підкоряється державним структурам. Чи слід нам дозволяти їм робити все, що їм заманеться? Чи слід нам дозволяти їм перетворювати природу на товар, тому що їм зараз потрібен більший простір для фінансових ринків?” – запитує експерт з економічного лобіювання Мартін Піджен.

Країни зі зростаючою економікою на кшталт Індії та Китаю хочуть повною мірою насолоджуватися плодами прогресу. Захід просить їх перейти до зеленої економіки, але поки що не готовий надати бідним країнам гроші від 30 до 100 мільярдів доларів на рік для такого переходу.

У “зеленому” саміті у Ріо-де-Жанейро візьмуть участь голова Єврокомісії та п‘ять єврокомісарів. Перед від‘їздом на Ріо+20 головний представник на переговорах, Комісар ЄС з довкілля Янеш Поточнік зустрівся з кореспонденткою Євроньюз у Брюсселі Ізабел Маркеш да Сілвою.

Євроньюз:

“На конференції найбільшу увагу приділятимуть концепції зеленої економіки. Ви сказали, цитую, “Зелена економіка – тут головне слово не зелена, а економіка”. Чи можемо ми встановити ціну на природу, яка належить усьому людству?”

Янеш Поточнік:

“Природа – це однозначно наше спільне благо, яке ми повинні захищати. Наприклад, років 30-35 тому, коли я був студентом факультету економіки, нам говорили, що вода нічого не коштує. Тобто, повітря і воду можна використовувати як завгодно. І ось тепер бачимо, як далеко ми зайшли за 30 років. Якщо ви хочете користуватися деякими з цих ресурсів, важливо, щоб у нашій економічній поведінці, у нашому способі життя цей факт визнавався. Це не означає, звичайно, що ми не хотіли б захищати навколишнє середовище та природу. Навпаки, це один з інструментів, який ми хотіли б використовувати для захисту”.

Євроньюз:

“А ви думаєте, що громадськість усвідомлює цю необхідність, розуміє, що ціни на товари можуть збільшитися, якщо ми встановимо ціни на природу, аби стати більш ефективними?”

Янеш Поточнік:

“Опитування громадської думки багато разів свідчили про те, що якщо це дійсно допоможе довкіллю, то люди були б згідні на підвищення цін”.

Євроньюз:

“Країни зі зростаючою економікою – Китай, Індія і Бразилія не погоджуються, що Європа певною мірою нав‘язує свою модель розвитку, коли європейське суспільство потрапило у залежність від кредитів і споживання?”

Янеш Поточнік:

“Перш за все, ми нічого не диктуємо, а просто говоримо, що на практиці дізналися про щось корисне, що маємо враховувати у нашому способі життя деякі речі, про які ми не думали раніше…”

Євроньюз:

“…Ми винесли уроки?”

Янеш Поточнік:

“Так, звичайно, ми засвоїли уроки. Саме тому ми дуже серйозно займаємося питаннями зміни клімату. Саме тому ми розпочали сильну і, я думаю, надійну політику щодо ефективного використання ресурсів. Чи має країна великі поклади ресурсів або ні, врешті-решт, ми всі маємо спільну долю. І всі ми повинні змінити наші моделі споживання та виробництва, щоб краще дбати про майбутнє нашої спільної планети”.

Євроньюз:

“Але тягар не є однаковим для всіх…”

Янеш Поточнік:

“Ні. Але водночас ви повинні розуміти, що у розвинутих країнах необхідні зміни є набагато складнішими, тому що нам слід тоді міняти багато бізнес-моделей, моделей інфраструктури, ділових та економічних структур. Країни, що розвиваються, все ще мають можливість проскочити деякі стадії технологічного розвитку та уникнути в майбутньому деяких помилок, яких ми припустилися”.

Євроньюз:

“Лунали пропозиції про створення Ради з питань сталого розвитку в рамках ООН, можливо, Міжнародного суду з довкілля, щоб там розглядалися найбільші екологічні злочини. Чи ви підтримуєте такі кроки, завдяки яким законодавство має стати більш обов‘язковим”?

Янеш Поточнік:

“Так, абсолютно. Ми вважаємо, що тільки ті речі, які можна оцінити, про які можна повідомити, й здатні щось реально змінити. І вирішальну роль тут відіграють інституції”.

Джерело: Перший Національний