3 жовтня 2012 року, муфтії Пермського краю і Уралу засадили фруктовий сад на території Білогірського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря під Перм'ю. Це є надзвичайно промовистий жест зі сторони уральських муфтіїв, адже дає усім зрозуміти одну дуже важливу річ: лише ті, хто живе за законами, даними Творцем всесвіту і всього створіння, здатні на такі вчинки. І тоді вже релігійна чи політична приналежність не відіграє жодної ролі, тому що вчинки натхнені Джерелом Любові, цебто самим Богом.

«Дерево – це символ життя, в його тіні можна відпочити, а якщо воно ще й плодоносить, можна втамувати голод. Коли люди будуть милуватися цим садом, користуватися його плодами, вони, напевно, і думати не стануть про те, хто посадив ці дерева.

Але коли люди будуть молитися, звертатись до Бога, споглядаючи цю красу, в їх душах обов’язково буде радість, а на їхніх обличчях усмішка», – заявив муфтій Пермського краю Мухаммедгалі Хузин.

В монастир доставили 17 саджанців горобини, 26 саджанців груші-дички, 37 саджанців яблуні різних сортів і 100 саджанців глоду, придбані на кошти М. Хузіна і муфтія Уралу Сібгатулли Сайдулліна. Як зазначив М. Хузін, відновлення Білогірського монастиря починав ігумен Данило з татарським прізвищем Ішматов. Сьогодні обов'язки намісника обителі виконує ієромонах Дорофій – теж з татарським прізвищем.

«Так що татари люблять монастир, відновлюють, будують – в будь-якій якості: чи то як його ігумени, намісники, чи як його гості», – продовжив муфтій. Монастирі, чи то на Сході, чи на Заході, завжди були оазисами Божого створіння, вони постійно були живим та зразковим свідченням того, як слід здійснювати Богом дане покликання «порати і доглядати» Землю. Сади, парки, ліси і природа в цілому, допомагають людині повернутись до самої себе через споглядання всієї цієї краси, яка створена Богом.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології з посиланням на interfax