Міжнародний союз охорони природи (IUCN) — найбільша у світі мережа природоохоронних організацій та експертів, членом якої з 2023 року є Українська природоохоронна група. 

Нещодавно IUCN провів глобальне опитування, щоб зрозуміти, як посилити боротьбу з інвазійними чужорідними видами. В консультаціях взяли участь майже 400 фахівців із 91 країни.

Результати опитування мають допомогти у розробці стратегії щодо інвазійних видів. Фахівці зосередилися на трьох питаннях: які кроки є пріоритетними, які партнерства потрібні та як масштабувати зусилля. Це критично важливо, адже інвазійні види — одна з ключових загроз біорізноманіттю, економіці й екосистемам. При цьому проблему можна контролювати — але тільки за умови скоординованих і довгострокових дій.

IUCN уже має сильну базу — глобальні дані, стандарти, експертні мережі та вплив на формування політики. Але результати опитування показали так званий «розрив впровадження». Іншими словами, знання й рекомендації існують, проте вони часто не перетворюються на реальні дії на рівні країн і громад. Особливо це помітно поза Європою та в менш охоплених сферах, як-от морські й прісноводні екосистеми. Тема протидії інвазійним видам особливо важлива і в Україні. З попередніх публікацій ви можете пригадати численні повідомлення про нашу боротьбу за виключення інвазійних рослин із переліків таких, які офіційно висаджуються в лісах України. Та до цього часу наша країна не лише не має успіхів у боротьбі, але й поширює їх, використовуючи бюджетні кошти.

Також важливим залишається затвердження офіційного переліку інвазійних видів. Україна все ще на початковому етапі їх контролю і пасе задніх разом з країнами «третього світу». І нині державні органи мали б аналізувати ефективність уже вжитих заходів, а не намагатися затвердити якомога коротший перелік.

Втім, які проблеми спільні для всіх держав?

Серед ключових бар’єрів — брак фінансування, кадрів, слабкі або відсутні інституції. Саме тому від нової стратегії очікують не декларацій, а практичних рішень. Йдеться про прості механізми роботи, навчання та доступ до ресурсів для локальних організацій. На місцях якомога більше організацій мають проводити реальні заходи з вилучення інвазійних видів. Окремий акцент — на запобіганні поширенню. Контроль торгівлі, перевезень, судноплавства є ефективнішим, ніж боротьба з уже встановленими видами. Проте для цього потрібні конкретні процедури, інструменти й співпраця між країнами. Звернімо увагу: ніхто у світі навіть не розглядає варіант офіційного поширення інвазійних видів, як це відбувається в Україні.

Головний висновок експертів простий: щоб реально протидіяти інвазійним видам, необхідно інвестувати в «останній кілометр» — тобто перетворювати знання у практичні дії на місцях.

Джерело: Українська природоохоронна група