«… хто працювати не хоче, нехай той не їсть!»

2 Сол 3, 10

Лінивство – це з один головних гріхів, які перешкоджають життю людини з Богом і загрожують не тільки особисто грішнику та його ближнім, але й суспільній дійсності назагал та всьому створеному Богом світу – природі.

Лінивство як правило асоціюється з відмовою від фізичної праці. Однак, як і інші головні гріхи – це передусім глибока внутрішня дійсність та постава серця людини перед Богом.

Опанована гріхом лінивства людина зачиняє своє серце перед Божою Любов’ю і таким чином відмовляється від першоджерела життя. Силою своєї любові Бог покликав з небуття до буття все, що існує. Божа любов творча, активна та дієва. Вона стоїть на службі захисту, розвитку та утвердження добра. Людина – найдосконаліший плід творчої любові Бога, вона є доброю по своїй суті (пор. Бут 1, 31), адже створена на Божий образ і подобу (пор. Бут 1, 26-27). Зачиняючись у лінивстві від Божої любові і відмовляючись чинити добро, людина перестає бути собою і повертається від буття до небуття.

Гріх лінивства полягає у небажанні обманутої дияволом людини жити з Богом, у спротиві волі та небажанні дати Ісусові простір у своєму житті та мобілізувати всі сили для розвитку своєї божественної природи і активного та цілісного життя у Христі в різних вимірах повсякденної життєдіяльності, починаючи від особового та сімейного і аж до суспільного та екологічного (пор. Катехизм УГКЦ, 706-709).

Як проявляється гріх лінивства? У невиконанні Божих заповідей та ігноруванні Церковних заповідей, як наприклад заповіді Недільного дня чи посту. Лінивство підриває передусім молитовне та літургійно-сакраментальне життя людини, а також плекання та розвиток Божих та моральних чеснот. При цьому, гріх лінивства може приховуватись під різними масками і навіть вдавати назовні надмірну активність та працьовитість, за якими стоїть екзистенційна пустка, спричинена втечею від Бога та дефіцитом часу для осягнення вічних цінностей.

Лінивство стоїть у протиріччі до Божої любові, яка по своїй природі є активною, дієвою, плідною, творчою. Лінивство – це втеча від відповідальності за себе, ближніх і весь світ. Воно спричиняється до духовної та фізичної деградації людини і несе загрозу для її вічного життя. Цей гріх в основі підриває служіння для добра ближнього, унеможливлює належну співпрацю для спільного блага та сталого розвитку суспільства.

Екологічний вимір лінивства полягає насамперед у небажанні усвідомити і реалізувати свою відповідальність за Боже створіння – природу, яка випливає із найбільшої заповіді – заповіді любові до Бога та ближнього. Любов до Бога вимагає відповідального ставлення до Його створіння. Необхідність бережливого ставлення до навколишнього середовища, а також раціонального та поміркованого використання дарованих Богом природних ресурсів є також невід’ємною складовою реалізації заповіді любові до ближнього. Кожен злий вчинок, який призводить до руйнування природного довкілля, забруднення повітря, води чи землі, безпосередньо чи опосередковано, все ж повертається згубними наслідками для людей, загрожуючи їх здоров’ю та життю. Подібний згубний вплив має також лінивство, пасивність та відсутність дій, направлених на покращення екологічної ситуації не десь далеко, у глобальному масштабі, але передусім у своєму безпосередньому природному довкіллі та у своєму рідному «ойкосі» – домі чи квартирі. Небажання заощаджувати природні ресурси, зокрема воду, електрострум та тепло у своєму побуті спричиняється до колосального додаткового негативного навантаження на навколишнє середовище, що в свою чергу призводить до розвитку різних захворювань, у тому числі онкологічних, і мільйонів смертей.

Екологічна шкода лінивства проявляється не тільки у відмові чинити добрі вчинки для блага природи, але й в небажанні власної екологічної просвіти, тобто пошуку та отримання екологічно релевантної інформації стосовно того, як можна у своєму повсякденні провадити стиль життя більш дружній до природного довкілля і всього Божого створіння – природи.

Опанованій лінивством людині важко подолати течію загально прийнятої поведінки, яка часто є шкідливою для довкілля. Їй важко відмовитись від шкідливих для довкілля звичок та привичного комфорту, який несе додаткову шкоду для довкілля. Зрештою, наша пасивність та бездіяльність є не менш згубною ніж інші «активні» головні гріхи, які несуть в собі смертельну загрозу для людини та всієї створеної Богом дійсності.

Що робити? Як протиставитись гріху лінивства? Церква навчає, що найкращим лікарством від цієї важкої хвороби людської душі є відкриття серця Богу та Його життєдайній, активній та творчій любові. Ключовою чеснотою, яка дає імунітет стосовно лінивства, є чеснота любові, завдяки якій людина намагається на зразок Ісуса Христа уприсутнювати Божу дієву, милосердну та спасаючу любов у своєму ближчому та дальшому довкіллі. Свідченням Божої любові у нашому житті є зокрема такі моральні чесноти як старанність, працелюбність та ревність у здійсненні добра.

Людина не є лінивою по своїй природі. Створені на «Божий образ», у своїй совісті ми віднаходимо один із основних законів своєї Божественної природи – здатність розрізняти добро і зло, намагання уникати зла і чинити добро. Тому, борючись з гріхом лінивства, ми живемо згідно з вимогами своєї Божої конституції і свідчимо ким ми є насправді, свідчимо про Бога, чинячи добро і уприсутнюючи Його милосердну та спасаючу любов стосовно ближніх і всього Божого створіння – природи.

Д-р Володимир Шеремета

Дана катехиза була підготована в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2014.