По апостольському читанню
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У сьогоднішньому посланні апостола Павла до євреїв ми чули опис того, яким має бути священник. Це не просто людина, яка сама обрала цей шлях, а особа, яка була покликана Богом! «I ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом», – написав апостол Павло. Далі звучать слова, звернені до Спасителя: «Ти — Священник повiк за чином Мелхиседековим».
Хто ж такий Мелхиседек? Що це за людина, з якою порівнюють Самого Спасителя? Його ім’я перекладається як «мій цар – справедливість». Із книг Старого Завіту ми знаємо, що Мелхиседек був царем Салиму — міста, що стояло на місці теперішнього Єрусалиму. Мелхиседек був священником Бога Вишнього. Він благословив праотця Авраама та прийняв від нього десятину, коли той повертався з перемогою після поєдинку з чотирма східними царями.
За словами апостола Павла, Мелхиседек користувався великою популярністю, а його священство визнавав не тільки Авраам, але й східні царі, тобто священником його вважали і приятелі, і вороги.
Розповідь з апостольського послання про благословення та оплату Авраамом десятини Мелхиседекові маємо розуміти як прообраз підпорядкування Старого Завіту Новому. Тут Авраам виступає прообразом Старого, а Мелхиседек — Нового Завіту.
Варто зауважити, що Мелхиседек є одним з тих служителів істинного Бога в Старому Завіті, хто не належав до левітського священства Аарона (якого ще на той момент і кілька століть по тому не було). Тож через постать Мелхіседека демонструється, що спілкуватися з Істинним Богом можуть не лише представники певної національності, а й усі люди. Для перших християн це було свідченням того, що послідовниками Христа можуть бути не тільки іудеї, а для кожного з нас сьогодні це нагадування про те, що істинне християнство – це не національність чи культурна традиція, воно не передається в спадок, а визначається морально-релігійними переконаннями й життям, яке уприсутнює християнську віру в безлічі повсякденних ситуацій, а особливо в контексті конкретних соціально-екологічних викликів, спричинених гріхом.
Роздуми на екологічній хресній дорозі вказують на те, що «сучасній (постмодерній) людині важко уявити зранене страждальне обличчя Ісуса на хресній дорозі заради спасіння всього світу. Однак кожен, упокоривши свій розум та сокрушивши своє серце, може і має по-божому подивитись нав круги, щоб у бідному, потребуючому та відкинутому суспільством ближньому побачити самого страждаючого Христа. Дивлячись на сучасний стан природного довкілля: на вирубані ліси, зникаючі ріки та озера, забруднене повітря, воду та землю, численні загрози для рослинного та тваринного життя, і життя самої людини, можемо також побачити віддзеркалення покаліченого та зраненого обличчя самого Творця» (Екологічна хресна дорога).
У цьому контексті важливо застановитися над тим, як часто ми стаємо причиною гріхів, через які дозволяємо увійти в цей світ смерті та руйнуванню нашого спільного Дому – Землі. Необхідно здійснити екологічне навернення, до якого закликає Церква (пор. Енцикліка «Laudato Si»), прийняти Бога цілісно, усім своїм життям, зокрема засвідчити Божу любов до вбогих та потребуючих, серед яких нині й усе Боже створіння – природа.
Підготував о. Павло Завіша референт Бюро УГКЦ з питань екології у Кам'янець-Подільській єпархії
По євангельському читанню
Слава Ісусу Христу!
Дорогі во Христі браття та сестри!
Хрестопоклінна неділя для доброго та практикуючого християнина – це ще одна нагода пригадати про велику жертву Бога задля людини. Це нагода подякувати нашому Спасителеві за Його любов до нас, грішних, і за потужну та дієву зброю проти гріха, яку Він залишив для нас – хрест, на якому, як Бог, дозволив людині розіп’ясти себе, щоби своєю жертвою та кров’ю перетворити знаряддя смерті на символ спасіння для всіх нас.
Сьогодні маємо запитати себе: «Чи всі ми розуміємо це? Чи цінуємо цей великий та сильний вчинок Бога-Творця щодо людини?»
Бог дуже любить людину. Спаситель дає їй усе, але, на жаль, вона не вміє цього цінувати, не вміє бути вдячною Господові, а також через схильність до гріха дуже часто стає захланною та здобуває силою те, що належить усім, причому беручи набагато більше, ніж цього потребує. Саме така негідна поведінка вінця Божого творіння призводить до того, що багато хто потерпає від браку води, їжі, навіть чистого повітря.
Господь бажає, щоби людина вміла поділитися тим, що посідає, бо саме Він дає нам усе, наділяє силою й талантом здобути необхідне. Тому ми маємо бути поміркованими та щедрими, як наш Творець.
Ми, як християни, повинні проявляти своє милосердя, бо Бог є милосердним до нас. Він завжди прощає гріхи, готовий вислухати нас і допомогти. Також і людина, створена за Його образом та подобою, має брати приклад зі свого Творця й уподібнюватися до Нього, стаючи милосердною до свого ближнього.
На сьогодні такого милосердного, щирого й щедрого ставлення до себе потребує дуже багато людей та загалом увесь Богом створений світ. Ми, кожен по-своєму, можемо і маємо, як християни, як діти Божі, подавати поміч потребуючому, допомагати нести хрест свого життя. Таким чином, маємо підтримувати один одного. Святий Іван Золотоустий про допомогу ближньому говорить такі слова: «Високий політ у милостині: вона розтинає повітря, проходить місяць, зноситься понад проміння сонця, досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється; навпаки, переходить і небо, обходить і збори Ангелів, хори Архангелів і всі вищі Сили, і стає перед самим царським престолом...».
Така поведінка робить нас справжніми людьми – добрими практикуючими християнами, які гідно несуть свій хрест життя та допомагають іншим. Господь покладає великі надії на людину. Він прагне, аби вона збагнула, що куплена великою ціною. Бог не хоче, щоб вінець Його творіння втрачав свою гідність і статус.
Господь бажає, щоби тут, на землі, ми були гідними управителями – мудрими, щедрими та побожними. В енцикліці «Laudato Si» Святіший Отець Франциск зазначає: «Слід наголосити на тому, що часто немає чіткого усвідомлення проблем, які особливо впливають на незахищені верстви населення. Однак до них належить більшість населення планети, мільярди людей. Сьогодні про ці групи згадують у міжнародних політичних та економічних дискусіях, але часто створюється враження, що їхні проблеми розглядаються як другорядні питання, які обговорюються винятково з почуття обов’язку або як відхилення від основної теми, якщо їх просто не вважають опосередкованими збитками. Справді, коли все сказано і зроблено, ці питання часто залишаються останніми в порядку денному…».
Папа Франциск заохочує дбати й піклуватися одне про одного, виявляти свою любов. Святіший Отець бажає, як і наш Спаситель, щоб ми допомагали одне одному нести хрести нашого щоденного життя. Це свідчитиме про нашу глибоку християнську свідомість і вдячність Богові. Бачимо Його в цю Хрестопоклінну неділю розіп’ятим на хресті. Він промовляє до кожного із нас: «Яка бо користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?» (Мр 8, 36). Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Підготував о. Микола Пришляк референт Бюро УГКЦ з питань екології у Львівській єпархії
Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2021 р.