Церква, розуміючи гріховність нищення дару Божого, не може стояти осторонь

Здається, ще 20 – 30 років тому, коли весь цивілізований світ на все горло кричав про екологічну катастрофу планетного масштабу, українці навіть не замислювались над цим, переймаючись в основному більш насушними проблемами. Ми вважали, що нас це не торкається, що в нас усе гаразд. Адже все таке далеке і розмите для нашого розуміння. А нам треба розбудовувати державу, піднімати економіку, годувати свої сім’ї. І поки вчені всього світу шукали альтернативну енергію, підвищували екологічні стандарти на виробництвах та вчили молоде покоління берегти планету, Україна будувала атомні енергоблоки, вирубувала ліси, виснажувала родючі чорноземи технічними рослинами, відкривала нові вугільні шахти, обробляла метал старим дідівським способом, а про екологічне виховання взагалі краще промовчати…

Та чи правильно це?

Людство вже має вдосталь прикладів того, як нещадно і безжально природа мстить за наругу над собою, як насилає свої стихії на тих, хто плюндрує її, хто нищить її багатства без зайвих роздумів. І це страшні уроки, що не минули і Україну… Чорнобиль. Повінь на Закарпатті. Сотні трагедій на шахтах та виробництвах. Все це змусило нас добряче задуматися та змінити ставлення до екології.

І якщо така ініціатива не йде з гори, від керівництва, то вона знаходиться там, де людський розум завжди відкритий для повчання. Церква, розуміючи гріховність нищення дару Божого, не могла сидіти осторонь. І створення Бюро УГКЦ з питань екології яскраве цьому свідчення. Мета, яку вони переслідують – це достукатись до сердець кожної небайдужої людини, змінити ставлення до навколишнього середовища. Їхня діяльність дає людям натхнення і поштовх для подальших дій, для розуміння ситуації, що склалася. Адже береженого й Бог береже! Усвідомлення взаємозв’язку наших вчинків відносно природи і наслідків, які ми отримуємо – це ключ до розв’язання проблем. І цей ключ нам дає доступ до Царства Божого, до нових можливостей, нового життя в гармонії з природою.

Звичайно, що самотужки важко творити таку добру й потрібну справу, і як то кажуть: «Один в полі не воїн». Але Церква отримала собі в соратники школи та інші навчальні заклади, що відкрило перед нею нове поле для діяльності. Це і екологічне виховання дітей, і можливість співпраці в різних проектах і природоохоронних акціях. Така співпраця не є новою для Церкви та освіти, адже вже багато років вони тісно, плече-в-плече, разом виховують та розвивають  в дітях основні християнсько-моральні засади. Такий новий досвід вже дає плоди у вигляді створення християнсько-екологічних шкіл, співпраці з шкільними лісництвами, введення в шкільні програми нових видів гурткової та факультативної роботи.

«Всі ми маємо стати інструментом у Божих руках, задля спасіння Його творіння» (Папа Франциск). Саме з таким благословенням і звернулися до парафіяльної громади с.Білозорине і с. Зелена та учнів школи даних сіл о. Михайло Дзуль та о. Назарій Мицко. Як представники екомережі Бюро УГКЦ з питань екології, вони й привернули нашу увагу до цих проблем та запропонували співпрацю. Звичайно, що не відгукнутись на таку ініціативу адміністрація школи  просто не могла, адже цей крок вперед  надіємось дасть рясні плоди в майбутньому. Та й для вчителів і учнів школи такий досвід стане великим досягненням, підніме моральну планку на якісно новий рівень.

Залишається тільки сподіватися на взаєморозуміння, плідну співпрацю та Боже благословення. А воно, я впевнений, неодмінно буде, бо Бог завжди перебуває там, де творяться добрі діла.

Адміністрація школи висловлює щиру подяку декану отцю мітрату Богданові Михайлині, пароху греко-католицької церкви Святого Димитрія у с. Зелена  отцю Володимиру Андрусяку, отцю Івано-Франківської архієпархії Михайлу Дзулю та отцю Коломийсько-Чернівецької єпархії Назарію Мицку за плідну співпрацю зі школою.

Ігор Осташук

вчитель української мови та літератури

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології