«Йти з Богом» – Медитація на четвертий (екологічний) день Тижня молитов за єдність християн 2013 р.
«Йти з Богом» – означає покірно визнати, що ми є частиною створіння. Маємо з вдячністю приймати Божі дари створіння. Маємо навчитись по-новому розуміти своє місце і значення у Божому створінні. Серед християн зростає увага до екологічних проблем. Це є самозрозумілим, якщо ми в дійсності хочемо йти разом із Богом Творцем. Тому всі християни є покликані відзначати час від 1 (14) вересня до 4 (17) жовтня, як «Час створіння» («Час відповідальності за створіння»). В багатьох Церквах це вже стало доброю традицією. У 1989 р. вселенський патріарх Димитрій І проголосив 1 вересня День молитви за збереження довкілля. У православних Церквах в цей день починається літургійний рік і при цьому особлива увага присвячується події створення Богом світу. 4 жовтня багато Церков західної традиції відзначають свято св. Франциска з Асизу, автора «Гімну створіння». Таким чином, «Час створіння», особливо через день свого початку та завершення, пов’язує східні та західні традиції християнства щодо прослави Бога Творця. Церкви у Німеччині відзначають першу п’ятницю вересня як особливий день вшанування створіння.
Бог бажає спасти все створіння. Те, що Бог в певному історичному проміжку і в конкретному місці став людиною в Ісусі Христі, попри всі відмінності християнських традицій, все ж є центральним пунктом, який об’єднує всіх християн. Правда віри про Боговоплочення, що єднає християн, сприяє переосмисленню значення всього створіння, а зокрема тілесності, землі, води, і всього того, що є поживою для нас – дітей Землі. Ісус Христос є уповні присутній у цьому світі. Можливо дещо дивно звучить історія про зцілення Ісусом, коли він змішує землю і слину, щоб зцілити сліпого. Але тут унаочнюється наскільки Бог є тісно пов'язаний із створінням. Коли ми сприймаємо себе як створіння – ми йдемо з Богом. Часто, саме найбіднішими по всьому світі є люди, які обробляють землю. І саме вони мають найменшу частку на плодах землі. Це зокрема підтверджує також досвід багатьох далітів в Індії. Рівно ж, однак, саме вони зберегли дружні і сталі форми обробітку землі і турботливо ставляться до неї.
Бережливе ставлення стосовно землі ставить перед кожним питання: як всі люди можуть по-людськи жити на землі і від неї? Те, що багато людей виключені з володіння землею і змушені обробляти її, часто за умов, які не відповідають гідності людини, є для багатьох християн вагомим викликом для спільних дій. Так званий «святий кодекс», завдяки практиці «ювілейного року», вказує на можливі механізми для подолання несправедливості та експлуатації: всі мають частку у володінні землею і кожні 50 років земля повертається їм, незважаючи на те, з яких причин вона була ними втрачена. Наскільки це є можливо в сучасних суспільствах, це інше питання. Все ж, очевидно, що мова йде про необхідність кардинальної зміни світогляду щодо землі і володіння нею. Земля не дарована нікому більше, ніж іншим, і її обробіток має служити для добробуту всіх. Це не просто гарна «релігійна ідея». Радше мова йде про дуже практичне економічне і суспільне питання стосовно того, як ставитись до землі, щодо її купівлі і продажу.
Запитання для роздумів
• Коли (де) ми як християни діємо разом у дусі «Ювілейного року»?
• Коли (де) ми на особистому рівні, як спільноти чи Церкви, спричинюємось до приниження та експлуатації Землі?
• Як ми можемо спільно навчитися відповідально ставитись до створіння Божого?