В екологічних проповідях хочемо звернути увагу віруючих на те, що великопосне відродження та поступове наближення до нового етапу життя – Великого Дня – стосується також Божественного довкілля. Адже саме через гріх Адама, втрату сопричастя з Богом, природа зазнала згубної руйнації. Людина втратила відчуття спорідненості з Божественним світом, обравши для себе автономний споживацький спосіб життя. Сьогодні природа змушена терпіти людину, сприймаючи її як свого господаря. Тому, як говорить ап. Павло, «… створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим 8, 19). Божественний План визволення людини з пут споживацького життя стосується також беззахисного довкілля, яке Бог довірив людині. Вона стала його розумом і устами.

У таїнстві Хрестопоклонної неділі ми літургійно перейшли основоположний етап відродження Божого створіння. Творячи пам’ять животворящої самопосвяти Ісуса Христа на Голготі, ми віднайшли та заново прийняли безцінний Дар – єство досконалої та непорочної Людини. В Євангелії ми отримали також настанови для збереження та розвитку нового буття: «Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мк 8, 35).

У другій половині Великого Посту перед «новою людиною» стоїть завдання дозріти та стати такою, якою народилася з «води і Духа». Саме тому наступні етапи великопосного відродження звершуються у супроводі Преподобних: Івана Ліствичника (четверта неділя посту) та святої матері нашої Марії Єгипетської (п’ята неділя посту). Особливістю преподобного є цілковита посвята щойно отриманого найціннішого дару Христові та Його Царству. Подібно, як це зробив батько віри Авраам, віддаючи в посвяту свого улюбленого та довгоочікуваного Ісаака, Іван Ліствичник своїм подвижницьким життям показав, як саме людина може стати оновленим духовним створінням. Він відобразив досвід духовного розвитку у книзі «Ліствиця» (драбина чеснот). Чесноти є способом буття Ісуса Христа. Принципи цих чеснот ми отримуємо як дар в Таїнстві Хрещення. Однак розвинути їх можна лише через співпрацю людини і Святого Духа, який отримуємо в Таїнстві Миропомазання.

Завдання сьогоднішньої неділі – допомогти нам стати людиною віри. Цьому нас навчає Євангеліє. Читаємо розповідь про одержимого німим духом. Демон позбавив його співчуття, зробив неможливим спілкування та взаємини з іншими, зробивши його нежиттєздатним. Батько прагне повернути його до життя і звертається до Ісуса Христа та учнів. Господь оздоровив юнака, вигнавши злого Духа і воскресивши істинні принципи його буття.

Зваблена дияволом людина перетворюється на монстра. Це добре видно у гріхопадінні Каїна. Коли Каїн задумав вбити брата, він втратив дар мови, бо коли чиниться насильство, слова стають зайвими. Злий дух, поневолюючи людину, позбавляє її Божественних принципів буття. Вона чинить насильство, убиває, руйнує все довкола і власну сутність. Зберігаючи Каїнові життя, Бог дає йому шанс на спасіння. Подібно, вигнавши німого демона, Ісус повертає юнакові дар мови та робить його співучасником Нового життя.

Слово не є власністю людини, а належить передусім Богові. Здатність людини до мови свідчить про її органічну участь у бутті та житті Бога. Слово промовляє супроти насильства, провадить від смерті до життя. Бог, коли говорить, – творить, спасає, любить.

Відчуття присутності Божого Слова в нас і є вияв віри. Господь визволяє своє створіння з неволі руйнівника тим, що відроджує в нас нову, христоцентричну форму життя.

Спілкуючись із Богом у часі Великого Посту через молитви та аскезу, ми таким чином страждаємо разом з Ним і єднаємося на шляху до спасіння. Ставати новим створінням означає долати егоїзм, який робить людину неспроможною до діалогу. Це означає діяти відповідно до отриманого дару, усвідомлювати себе членом спільноти, яку очолює та веде Христос, інакше кажучи, жити за принципами нового буття.

Коли наші нові здібності слугуватимуть відновленню довкілля, станемо співбудівничими Божого Царства. Тоді не будемо шкодити природі, усвідомимо себе її невід’ємною частинкою, і це стане свідченням нашого духовного оновлення.

о. Володимир Лось