Дорогі брати і сестри!

26 квітня минає 25 років із часу сумнозвісної аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), яка спричинила найбільшу у світі техногенну катастрофу і вказала на неприпустимі помилки у використанні атомної енергії.

Внаслідок вибуху четвертого реактора ЧАЕС відбувся викид радіоактивних елементів, що призвiв до забруднення близько 150 тис. км² територій нашої країни і сусідніх Білорусі та Росії. Згубного впливу радіації зазнали також широкі простори європейських країн. Особливо постраждали мільйони жителів радіоактивно забруднених територій і сотні тисяч учасників ліквідації наслідків атомного лиха, які розчищали руїни та зводили саркофаг для зруйнованого реактора.

Чорнобильська катастрофа призвела до трагічних наслідків, які виявилися значно складнішими, ніж це можна було собі уявити. Широкомасштабне радіоактивне забруднення довкілля, евакуація, переселення і соціальна дезінтеграція сотень тисяч людей, мільйони постраждалих, погіршення загального стану здоров’я і зростання рівня ракових захворювань, інвалідність і передчасна втрата життя, багатомільярдні економічні втрати – все це тільки частина трагічної спадщини Чорнобиля.

Хоча вже минуло чверть століття, однак нині ще зарано давати повну оцінку всіх соціально-екологічних (широкого спектру медичних, соціально-психологічних, демографічних, економічних та екологічних) наслідків цієї катастрофи. Навіть більше, з певністю можна стверджувати, що на сьогодні ще не народилися всі жертви аварії і вона надалі завдаватиме шкоди, яку дуже важко, чи то й неможливо виправити.

Такі катастрофи, як у минулому Чорнобиль, а сьогодні, з новою трагічною актуальністю – Фукусіма-Даічі вказують на те, що аварії на АЕС із глобальними негативними наслідками для людства та природного довкілля малоймовірними є тільки теоретично, насправді ж вони можуть статися щомиті. Достатньо згадати про одну із найбільших ядерних загроз, особливо для українців, – застарілий саркофаг над зруйнованим чорнобильським реактором.

Тому ще раз закликаємо відповідальних осіб вжити всіх необхідних заходів і докласти зусиль, щоб не повторився новий Чорнобиль, щоб технічні можливості завжди були поєднані з незмінними етичними цінностями, щоб технічний прогрес стояв на служінні людині, а не загрожував її життю, щоб ми спільно будували справді гармонійне суспільство і підготували для майбутніх поколінь мирний світ без страху перед подібними нещастями.

Запрошуємо наших вірних – духовенство, чернецтво та мирян – об’єднатися 26 квітня у молитві за вічний спочинок жертв Чорнобиля. Благаймо Воскреслого Христа, який переможно виходить із запечатаного гробу, про упокій душі тих, хто віддав своє життя, ліквідовуючи наслідки цієї аварії. Просімо нашого Спасителя за рідних і близьких загиблих та всіх тих, хто потерпає від згубного впливу радіації. Вимолюймо сьогодні у нашого Господа благодать просвітлення для відповідальних за долю окремих суспільств і всього світу, щоб їхні рішення завжди були для добра людей і не несли в собі загрози для життя.

Нехай Творець усього у своїй всемогутності та своєму милосерді навчить нас бути відповідальними за сотворений Ним світ, убереже нас від екологічного гріха – злочину проти Його творіння – та не допустить більше атомного лиха,  про яке сьогодні згадуємо.

+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
25 квітня 2011 року Божого

В рамках Міжнародної партнерської конференції «25 років після Чорнобиля» ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС було прийняте спеціальне «Звернення до нащадків» текст якого подаємо без скорочень:

Ми, ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи, “Забуті спасителі Європи”, які ризикуючи своїм життям і здоров’ям, спасли в 1986 році планету Земля.

Взрив на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС розділив наше життя на два періоди: до аварії і після неї. За 25 років внаслідок Чорнобильської катастрофи пішли з життя понад 200 тисяч ліквідаторів, стільки ж стали інвалідами Чорнобиля. Прогресує захворюваність ліквідаторів, їх дітей, людей, які проживають на радіоативно забруднених територіях.

В Мінську з 17 по 20 квітня проходила Міжнародна партнерська конференція «25 років після Чорнобиля». У форумі взяли участь понад 400 представників благодійних організацій, чия діяльність зосереджена на подоланні соціальних і екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи, а також ліквідатори та переселенці із заражених районів. Конференція зібрала представників Білорусі, України, Німеччини, Бельгії, Франції, Великобританії, Ірландії, Італії, Нідерландів, Польщі та інших країн Європи.

Присутніми були представники уряду та парламенту республіки Білорусь та інших європейських держав, а також найвища церковна ієрархія, зокрема, Митрополит Мінський і Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі Філарет, Митрополит Мінсько-Могилевський архієпископ Тадеуш Кондрусевич (Римо-Католицька Церква) та чисельне духовенство.

26 квітня 2011 року, відзначатимуть чергову річницю з дня аварії на Чорнобильській атомній станції. З приводу цієї сумної, особливо для нашого українського народу, дати Молодіжна комісія Івано-Франківської єпархії УГКЦ ініціювала велоакцію присвячену 25 річниці Чорнобильської трагедії.

Програма:

Голова комісії з екології і мігрантів римо-католицької Конференції єпископів України, єпископ Мукачівської єпархії Антал Майнек разом із головою комісії в справах екології Мукачівської греко-католицької єпархії, Преосвященним владикою Міланом Шашіком звернулися до вірян напередодні Великодніх свят із закликом: «Не паліть у багаттях гумові шини, поліетиленові предмети й інші хімічні вироби! Не забруднюйте природу, а тільки сприяйте її розквіту!»

В основі цього заклику лежить величезна екологічна проблема краю, пов’язана із спалюванням автомобільних шин на Великдень. Адже цей звичай, який зустрічається в багатьох районах Закарпаття, а найбільше в Іршавському й Мукачівському, немає нічого спільного із традиціями «Великоднього багаття», яке за старих часів запалювали в багатьох країнах Європи, а є направлений проти довкілля, вважають владики.

6-а Неділя Великого посту (Квітна)

"Шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де був Лазар, який був помер і якого воскресив Ісус. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта услуговувала. І Лазар був один з тих, які сіли з Ним до столу. Марія взяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогоцінного, помазала ноги Ісуса і обтерла їх своїм волоссям; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріот, що мав Його зрадити: Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним? Сказав він так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій; він мав при собі калитку і крав те, що туди кидали. Ісус промовив: Лишіть її. Вона зберегла те миро на день мого похорону. Бідних маєте з собою завжди, мене ж не маєте завжди. Тим часом багато юдеїв дізналися, що Він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також, щоб Лазаря побачити, якого Він воскресив з мертвих. Тоді первосвященики змовилися і Лазаря вбити, бо численні юдеї лишили їх через нього і увірували в Ісуса. На другий день сила людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, взяли пальмове гілля і вийшли Йому назустріч з окликами: Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє, цар Ізраїлів! І, найшовши осля, Ісус сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіону, ось твій цар іде верхи на жереб’яті ослиці. Цього не збагнули Його учні спершу, але, коли Ісус прославився, вони згадали, що це було написано про Нього і що таке вчинено Йому. Та й народ, що був при Ньому, коли Він був викликав Лазаря з гробу і воскресив Його з мертвих, — свідчив про це. Тому й народ вийшов Йому назустріч, бо довідався, що Він учинив те чудо."

(Ів. 41 зач.; 12: 1-18)

Остання Неділя перед Великоднем називається «Квітною», «Вербною» або ж «Пальмовою». Така назва пов’язана із євангельською розповіддю про те, як люди вітали пальмовим гіллям в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Водночас, на спомин цієї події, християни і по сьогодні використовують в богослужіннях цього дня пальмове чи вербове гілля, яке священик освячує особливою молитвою та благословенням:

Природоохоронні органи закликають провести передвеликодні толоки без шкоди для довкілля і здоров’я.

В рамках всеукраїнської весняної акції «За чисте довкілля» Івано-Франківською облдержадміністрацією оголошено традиційну весняну передвеликодню акцію з благоустрою та впорядкування територій сіл, селищ і міст, яка стартувала 31 березня. Мета заходів – приведення до Великодніх свят в належний санітарний стан населених пунктів області, територій підприємств і організацій, індивідуальних дворів, місць масового відпочинку – парків, скверів, зелених зон, полігонів твердих побутових відходів, прибережних смуг річок, ліквідація стихійних сміттєзвалищ.

На жаль, нерідко прибирання та благоустрій території завершуються спалюванням залишків листя, сухої трави, і часто – навіть різного сміття. В такому випадку добрі наміри громадян та посадовців при наведенні чистоти і порядку можуть мати згубні наслідки для довкілля і здоров’я людей. Тому Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у спеціальному зверненні від 31.03.2011 р. попереджає громадян, що чинним природоохоронним законодавством  заборонено спалювання сухої трави, залишків рослинності та, тим більше, будь-якого сміття. За такі порушення передбачена адміністративна відповідальність.

10 квітня з благословення Преосвященного Владики Володимира (Війтишина), єпископа Івано-Франківського, та за сприяння обласної і міської влади по вулицях міста Івано-Франківськ відбулася екуменічна хресна дорога, що пройшла за маршрутом: Церква Христа-Царя – вул. Незалежності – Вічевий Майдан – вул. Галицька – Катедральний Собор Воскресіння Христового УГКЦ. Священнослужителі, семінаристи, учасники католицьких молодіжних організацій «Обнова» та «Еммануїл», представники влади міста і області взяли участь у символічному несенні хреста. Кожна стація супроводжувалася короткою проповіддю про страждання Ісуса Христа по дорозі на Голготу.

Цього року на дев’ятій стації, коли Ісус втретє падає під тягарем Хреста, учасники хресного ходу мали можливість розважати над стражданнями нашого Господа в світлі екологічних проблем сучасності. Адже сучасне людство, опановане непомірним бажанням володіння матеріальними речами та озброєне новітніми технічними засобами для експлуатації природи, поповнює і без того великий тягар гріхів все новими і новими... Вирубані ліси, виснажені ґрунти, забруднені водойми та повітря, перетворене на смітник довкілля – це тільки деякі з довгого переліку наслідків руйнування Божого створіння – природи.