Йо. 1 зач.; 1, 1-17

Споконвіку було Слово, …

Ним постало все, і ніщо, що постало,

не постало без нього. (Йо 1, 1-3)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дорогі браття і сестри!

Згідно з переказом, св. Кирило, автор нашого алфавіту, розпочав перекладати Святе Письмо слов’янською мовою саме з Євангелія від Йоана. Таким чином, понад 1150 років тому нашим предкам «двері віри» були відчинені саме з перших слів сьогоднішнього читання: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було – Бог» (Йо 1, 1).

Ді. 1 зач.; 1, 1-8

«Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде,

і будете моїми свідками в Єрусалимі,

у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». (Дії 1, 8)

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри, ці слова з Діянь святих апостолів є останніми словами Воскреслого до своїх учнів перед тим як Він вознісся на небо. Після страждань, смерті і славного воскресіння Спаситель дає напрямні своїм учням і апостолам, а через них і кожному з нас, якою має бути місія людини в цьому світі – свідчити живого Бога, який об’являється через своє створіння і нести життя в цей світ.

Йо. 41 зач.; 12, 1-18.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати та сестри! Сьогодні наша свята Церква відзначає величне свято – Вхід Господа нашого Ісуса Христа у Єрусалим. Ця подія для нас є одночасно радісною і сумною.

Радісна через те, що люди, котрі зустріли Христа, щиро вірили, що перед ними Бог та Цар, Якому належить віддати найвеличніші почесті. Сумна через те, що кожен із нас знає: мине декілька днів – і ті ж самі люди кричатимуть: «Розіпни, розіпни Його!».

Сьогодні ми бачимо, як урочисто входить наш Спаситель у Єрусалим. Усі радіють Його появі, адже перед цим Він воскресив свого друга – Лазаря, який чотири дні лежав у гробі. Але сьогоднішній вхід Христа не є лише радісним, адже це початок Його страждань, початок Його шляху на гору Голгофу, де Він ляже на дерев’яний хрест, і Своєю смертю відкупить усе людство від рабства гріха, і Його смертю ми отримаємо спасіння.

Флп. 247 зач., 4, 4-9

Слава Ісусу Христу!

Любі брати і сестри в Христі, у цей святковий день Квітної (Вербної) неділі, коли ми згадуємо в’їзд Ісуса Христа до Єрусалима, хочу нагадати про значення християнського світогляду в контексті нашої екологічної відповідальності.

Послання апостола Павла до Филип'ян має для нас велике значення, оскільки закликає до радості, ввічливості й виявлення Богові наших прохань через молитву та дії з подякою.

Сьогодні я б хотів звернути увагу на глибокий зв’язок між духовністю і нашими обов’язками щодо збереження Божого створіння та управління дарами Творця  в дусі любові та справедливості. Послання апостола Павла до Филип'ян містить важливі інструкції, які є особливо актуальними для нашого розуміння екологічної відповідальності. Зокрема, хочу зосередитись на словах: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся» (Флп 4, 4).

Мр. 47 зач.; 10, 32-45

«Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох,

почав їм говорити, що має з ним статися» (Мр 10, 32)

Слава Ісусу Христу!

Щодень ближче до вершини гори Голгофи, на якій Син Божий, жертвуючи собою, приб’є до хреста гріхи людства заради того, щоб нас звільнити від неволі гріха і рабства. Ми крокуємо разом з Його учнями до Небесного Єрусалиму, але й надалі уподібнюємось до синів Заведея, кажучи: «Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросимо…, щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч Тебе у Твоїй славі» (пор. Мр 47, 35-37), прагнемо вигідного місця в цьому світі, земних благ чи якогось комфорту для себе.

Євр. 321 зач., 9, 11-14

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

В апостольському читанні сьогоднішньої неділі чуємо послання до євреїв, у якому основне місце посідає постать Ісуса Христа як Божого Сина, Який, ставши людиною, приніс себе в жертву.

Сьогодні важливо застановитись на змісті та значенні жертви Спасителя. Це потрібно для того, щоб якнайкраще підготуватися до події Воскресіння Христового, до якого всі наближаємося. Щоб відкупити та спасти людину, Ісус іде на страждання та добровільну смерть, і Його жертва, яка відбулася один раз, триває та має вплив на наших сучасників і на прийдешні покоління. Уприсутнення її відбувається кожного разу на Божественній Літургії та є центром життя в Христі усіх поколінь. Христова хресна жертва дає кожному з нас можливість «очистити наше сумління від мертвих діл» (Євр 9, 14), щоби служити живому Богові. Очистивши власне сумління, яке є «центром людини, святилищем, у якому вона є сама з Богом і де Його голос промовляє» (Радість і надія, 16) та приступивши до Сповіді, станемо здатними розрізняти, що добре, а що погане, що корисне, а що шкідливе. Саме стан сумління в результаті визначає наші вчинки перед Богом, людьми та всім сотвореним світом. Абсолютною є істина, що неможливо чинити лихі вчинки й одночасно служити Творцеві.

Мр. 40 зач.; 9, 17-31

О роде невірний!

Доки я буду з вами?

Доки вас терпітиму? (Мр 9,19)

Слава Ісусу Христу!

Возлюблені в Христі браття і сестри, радий вас вітати по-християнськи «Христос посеред нас». Але чи Ви справді вірите, що Він є серед нас? Що ми є в Ньому, а Він є в нас? Нещодавно, їдучи дорогою до храму, я не побачив нічого святого в спаленій на полі сухій траві, у засміченому узбіччі та висипаному на березі річки смітті. Зате наші подвір’я чисті, бо ми ж порядки до Паски робимо! Ми з вами вже подолали екватор Великого посту, подорожуючи святою Чотиридесятницею, але ніяк не можемо перетнути межу й увійти в русло екологічної свідомості та відповідальності за Боже створіння. Ми радше знаємо, як природне русло забруднити, бо навіщо мити авто своєї мрії на автомийці, це ж можна зробити і в річці чи озері, та ще й безкоштовно! Ми знаємо, як «розділяти і владарювати», а не бути співтворцями в сопричасті з нашим Творцем.

Євр. 314 зач.; 6, 13-20

«Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми»
(Євр 6, 14)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі браття та сестри! Великопосна мандрівка до зустрічі з воскреслим Христом є для християн чудовою нагодою для ревізії та зміни на краще свого життя – це час для перевірки обраних життєвих пріоритетів і повсякденних рішень та вчинків щодо їх відповідності волі нашого Творця  і Спасителя.

Бог Творець дарує людині цей світ, робить його управителем, бажаючи, щоб вона в гармонії з Творцем й усім створінням щасливо проводила дні цього земного життя. Підтвердженням цього є сьогоднішнє читання Апостола: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми» (Євр 6, 14).