В середині ХІХ століття німецький фізик і фізіолог Герман Фердінанд Гельмгольц (Helmholtz, 1821-1894), ще будучи молодим науковцем, разом з двома іншими колегами (Е. Брюке [Br?cke] та Е. ДюБуа-Реймондом [DuBois-Reymond]) склав «матеріалістичну клятву»: поширювати «матеріалістичну правду» про те, що в людському організмі не діють жодні інші сили, окрім хіміко-фізичних. Всі троє залишилися вірними цій клятві протягом усього життя [10, c. 83 і далі]. Щодо самого факту складання такої «матеріалістичної клятви» Йозеф Зайферт (Seifert) слушно зауважує, що всі троє, склавши її та залишившись їй вірними, спростували свою власну матеріалістичну позицію.

Адже якщо в людському організмі не діють жодні інші сили, окрім хіміко-фізичних, то все, що діється в духовній та психічній сфері людини, включно з клятвами, обіцянками та вольовими рішеннями, є наслідком чи проявом («епіфеноменом») цих хіміко-фізичних процесів. Відповідно, якщо ці процеси йдуть певним чином, то людина конче вестиме себе теж відповідним чином: у такому випадку не потрібно складати клятву чи обіцяти. Якщо ж під дією якихось фізичних чи хімічних факторів (наприклад, опромінення чи токсичних речовин) ці процеси змінилися б, то у такому випадку людина конче не могла б виконати того, в чому поклялася, чи що пообіцяла. Отож, якщо зміст згаданої «матеріалістичної клятви» був би правдивим, то сама клятва чи обіцянка втратили б сенс. Адже коли людина у чомусь клянеться, чи щось обіцяє, то вона знає, що може виконати обіцяний зміст, а може й не виконати: це залежить від її свобідного рішення, яке походить з її свобідного особового центру, що, в свою чергу, не може бути матеріальним та не може бути наслідком чи проявом хіміко-фізичних процесів. Отож, сам факт клятви чи обіцянки та її свобідне дотримання або недотримання засвідчує існування нематеріальної душі.

Архієреї Російської православної церкви закликали кожного росіянина відчути відповідальність за екологію, прибирати за собою пляшки і пластикове сміття з лісу і в цілому більш шанобливо ставитися до природи і навколишнього середовища.

"Коли ми говоримо про екологію, ми часто думаємо про забруднення навколишнього середовища різними фабриками і заводами, але часто забуваємо про те, що на кожному з нас лежить відповідальність за навколишнє середовище. Мені доводилося багато подорожувати, бувати в різних країнах – і та екологічна ситуація , яку ми самі створюємо навколо себе, знаходиться, в кращому разі, на рівні країн третього світу ", – сказав глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон.

Хто відповідає за моніторинг чистоти повітря – незрозуміло, сучасні стандарти вимірювання забруднення українським відомствам невідомі. Змінити ситуацію взялися екологи.

Рівень забруднення повітря в Україні у три-чотири рази вищий, ніж у Євросоюзі, наголошує президентка екологічної організації «Жива планета» Світлана Берзіна. «Якщо брати найбільш забруднені краї – Донеччину, Луганщину, Дніпропетровщину – може йтись про десятки разів», – зазначила Березіна. Очолювана нею організація за підтримки міжнародного фонду "Відродження" втілює проект, мета якого – домогтися запровадження в Україні норм чистоти повітря, які діють у країнах ЄС.

Хоч вже другий день увага цілого світу прикута до труби над Сикстинською капелою в очікуванні білого диму (fumata bianca), який свідчитиме про те, що Католицька Церква отримала наступника на Петровому престолі (Habemus Papam), не могли не попасти в поле зору ЗМІ та чисельних паломників незвичні еко-контейнери для збору сміття.

Вчора, 12 березня 2013 року, в перший день конклаву, в Римі, неподалік Замку Ангела та біля Площі св. Петра, а саме в місцях, де відбувається найбільше скупчення бажаючих слідкувати за цією історичною подією, було розташовано 5 таких контейнерів. Деякі ЗМІ, завдяки цим зеленуватого кольору контейнерам, вже прозвали цей конклав «зеленим». Але «зеленими» їх слід називати не через колір, а через те, що зверху на них встановлені сонячні батареї для вироблення необхідної енергії, спрямованої на компостування відходів, які не підлягають переробці.

В загальному цих 5 екоконтейнерів здатні помістити 10 кубічних метрів відходів, які завдяки «зеленій енергії» компостуються.

Було б гарно, якби ця еконовинка стала не лише зеленим символом теперішнього конклаву, але передусім «провісником» того, що наступний Папа Римський, будучи вірним свої двом попередникам, приділятиме достатньо уваги у своєму навчанні питанням відповідальності за природне довкілля.

На даний момент на нашій планеті відбувається бурхливий розвиток промисловості, який спричиняє екологічні катастрофи. Епіцентрами цих катастроф є міста, в яких живе велика кількість людей. Вашій увазі пропонується рейтинг найбільш забруднених місць нашої планети, до якого потрапили найбрудніші міста країн світу.

10. Кабве (Замбія)

Причини: Розробка і виплавка цинку та свинцю (1902-1994 рр.).

Результат: Забруднення важкими металами поверхневих і підземних вод, які живлять місто. В багатьох випадках рівень свинцю в крові дітей розглядається як потенціально смертельний. Більшість працівників та жителів міста уражені свинцем.

У більшості розвинених країн Заходу виробництво ядерної енергії іде на спад. Проте потреби економік азійських країн, які швидко зростають, штовхають їхні уряди саме на розвиток атомної енергетики.

Про глобальне прощання з ядерною енергетикою не можна говорити навіть після Фукусіми. У багатьох країнах вона й досі залишається невід'ємною складовою енергетичного балансу. Особливо це стосується Азії: наприкінці 2012 року відбувалося будівництво 68 реакторів у 14 країнах, із них 44 у цьому регіоні. Окрім того в усьому світі побудова ще близька 110 реакторів перебуває на різних стадіях планування, близько половина з них припадає на Китай та Індію. У наступні 10-15 років ці дві країни хочуть збільшити частку ядерної енергетики у виробництві електроенергії на чотири та дев'ять відсотків відповідно.

Велику увагу медіа викликала поява на ровері архиєпископа Ліона кардинала Філіпа Барбарена.

Французький ієрарх їздить по Риму на велосипеді, так само він прибув до Ватикану, щоб взяти участь у засіданнях Колегії кардиналів.

Нещодавно побачив світ екологічний (64-й) випуск телепередачі «Знаки часу», під назвою «Відповідальність за створіння». Передача була підготована БО «Апостол», за підтримки Бюро УГКЦ з питань екології, з метою поширення свідомості про те, що актуальні екологічні проблеми є одним із ключових знаків та викликів для Церкви, що християнська віра спонукає до відповідального ставлення стосовно природи, що бережливе ставлення до створіння є виявом пошани до Творця та християнським свідченням у сучасному світі.

У передачі висвітлено ключові положення вчення Церкви щодо відповідальності за створений Богом світ на основі Катехизму УКГЦ «Христос – наша Пасха» і Моральної катехизи «Життя у Христі».

9 березня 2013 р., у храмі Різдва Христового м. Івано-Франківська, під час Божественної архієрейської літургії, високопресвященніший владика Володимир Війтишин, Архієпископ та Митрополит Івано-Франківської Архієпархії, уділив дияконські свячення шістьом піддияконам,  серед яких також і д-ру Володимиру Містерманові, заступнику керівника Бюро УГКЦ з питань екології.

В своїй проповіді високопресвященніший владика Володимир наголосив на ключових аспектах дияконального завдання Церкви, а також побажав, щоб силою Божої благодаті, ярмо служіння було для нових дияконів милим.

Після закінчення архієрейської літургії диякон Володимир Містерман подякував, від імені всіх новопоставлених дияконів, за виявлену зі сторони Церкви довіру і отриману, через високопреосвященнішого Володимира, благодать Божу на здійснення дияконського служіння. Диякон Володимир підкреслив знаковість того, що їм випало вершити свою дияконську службу в році Віри, метою якого є оживити віру християнських спільнот і особисте життя вірних для належної зустрічі з Христом, а також запевнив, що будуть для цього прикладати всі зусилля.

Ще будучи студентом, Мікі Мейер задумався про те, яке використання може знайти міська макулатура. Особливо його обурювали нерозпродані вчорашні газети: для їх створення були вирубані дерева і зруйнована екосистема ще одного зеленого куточка планети, однак надруковані новини вже «застаріли» і на наступний день вже нікому не потрібні. Тому молодий нідерландець затіяв серію експериментів зі стопкою газет – він шукав оптимальний спосіб скріпити їх разом таким чином, щоб отримати матеріал, який нагадував би деревину.

Експерименти Мікі Мейєра зацікавили студію «Vij5» – голландські дизайнери Аріан ван Раадшувен (Arian van Raadshooven) і Аніке Брандерхорст (Anieke Branderhorst) вирішили допомогти дизайнеру-початківцю втілити в життя його сміливу ідею. Для цього, звичайно, потрібен не лише талант, але й деякі виробничі потужності, а також навички маркетингу, що має вирішальне значення в епоху глобалізації. Тому команда почала шукати рішення, як зробити зі «сміття» життєздатний на ринку продукт.