По апостольському читанню

Євр. 304 зач.; 1, 10 - 2, 3

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі!

Слова апостола Павла, що їх днесь чуємо, відсилають нас до сотворення світу. Вони пригадують нам, що саме Господь на початку заснував землю. Зрештою, і самі небеса є творінням Його рук. Саме над цими рядками ми з Вами й роздумаємо.

Пригадую, як, будучи дитиною, милувався нічним зоряним небом і завжди захоплювався тим, наскільки все розумно та раціонально впорядковано Творцем у природі, як природа за задумом Творця покірно виконує його веління. Не один раз бачив падаючі зорі, щастило навіть бачити комету. А скільки разів око милував захід сонця, схід місяця, ліс та інші вражаючі краєвиди! Підростав – і змінювалося й побачене, і відчуте та почуте.

Сьогодні, на жаль, із неба падає створена людиною зброя, що вкорочує життя всьому, до чого торкнеться. Богом сотворені ландшафти перетворилися на вирви й суцільні рани, які спотворюють Землю й відкидають задум Творця щодо людини руками самої ж людини. Упродовж останнього року так часто доводилося чути плач дітей, бачити сльози дружин, відчувати розпач батьків, які втратили на війні своїх найдорожчих.

Зброя, убивство, чвари й насилля є плодами рук людських, злоби серця та спотвореного світосприйняття. Це викривлене бачення світу, далеке від задумів Творця, несе дуже багато горя.

У своїх роздумах не раз переймаюся питанням: а як здолати лихо? Що слід учинити, щоби черствих, озлоблених ненавистю, агресивних сердець було якомога менше?

Відповідь – у Божих Заповідях та житті в чеснотах. Цим ключем можемо закрити скриню зла й відчинити серця для добродійств. Маємо усвідомити, що певні злі вчинки є наслідком того, що є у єстві людини, того, як вона сформована чи як на неї впливали ті, кого вона зустрічала на життєвій стежині. Можна скільки завгодно боротися з впливом зовнішніх наслідків, закорінених глибоко в серці людини, однак допоки не усунути причини – наслідки будуть помножуватися.

Саме тому мати Церква прагне змалечку формувати людину чеснотливою, сумлінною, оберігає від зла й занепаду, провадить дорогою життя в добродійствах, а не злочинах. Як суспільство, ми не завжди розуміємо певні заклики Церкви, її поради й настанови, але кожен із них має на меті зробити нас кращими зсередини.

Так, великопісна ініціатива Бюро УГКЦ з питань екології вже вкотре спонукає нас замислитися над ставленням до Божого світу. У такий спосіб на фундаменті чеснот будується наш внутрішній світ. Будьмо свідомими того, що мир починається з готовності примиритися в сім’ї, родині, зі своїм сусідом, колегами по роботі та з усім створінням. Великі зміни у світі починаються від малих кроків окремих людей. Пам’ятаймо, що закритий кран, вимкнений із розетки телевізор, оптимально виставлена температура в приміщенні – це зовнішній вияв нашої внутрішньої екологічної свідомості, котра може дати рясні плоди.

Добрим прикладом для нас є апостол Павло, що його ми сьогодні чуємо в недільному читанні: один чоловік залучений до Божої справи, а плодами Його послуговується вся Церква.

Не біймося бути першими в добрі, прислухаймося до голосу Церкви, ставмося в часі посту з любов’ю одне до одного, бережімось від зла, робімо добро. Добро добром повертається, навіть якщо не завжди серед людей, то в Бога достеменно. Амінь.

Підготував о. Тарас Дзьоба, референт Бюро УГКЦ з питань екології Сокальсько-Жовківської єпархії.

По Євангельському читанню

Мр. 7 зач., 2, 1-12.

Слава Ісусу Христу!

Священне Євангеліє в другу неділю Великого Посту описує подію зцілення розслабленого чоловіка. Христос у цій розповіді постає в образі фахового терапевта, який бачить причину хвороби і знає, як її лікувати. Він вказує на невидиме для людського ока походження цієї недуги й очищає серце недужого від гріха. Сьогодні у світі Церква є тією божою установою, яка бачить і готова лікувати там, де її запрошують і вислуховують. Сьогодні Церква на землі залишається голосом божим та інструментом, яким Бог лікує та застерігає від гріха.

Час Великого Посту є особливим періодом нашої застанови над власним життям, вчинками, станом душі. Ми відчуваємо потребу очищення не тільки нашого серця, але й усього того, що нас оточує. Ми розуміємо, що чисте середовище (як у матеріальному, так і в духовному вимірі) матиме позитивний вплив на стан нашої душі й тіла. Тому ми разом зі святим Єфремом Сирійським у час посту повторюємо слова молитви «Господи, дай мені бачити гріхи мої», просячи в Бога Його світла для нашого оздоровлення. За це наше просвіщення та просвіщення цілого світу ми молимось також на Літургії Передосвячених Дарів: «Світло Христове просвіщає всіх». Без Божого світла людина оповита темрявою гріха.

Багато наших недуг та недуг суспільства, наших так званих мікрокосмосів та макрокосмосу залишаються невидимими, краще сказати – замаскованими для нас особисто та для загалу. Ми стикаємось тільки з наслідками людських злодіянь, які руйнують нас і все Боже створіння. Ми стаємо очевидцями масштабних руйнувань та вбивств, особливо під час війни, коли масово знищується не тільки довкілля, але й найдосконаліше Боже створіння – людина. Україна сьогодні платить дуже високу ціну за гріх, який глибоко вкоренився в душах наших ворогів. На жаль, ці люди перебувають у гріховній темряві, хоч часто прикриваються самим Богом.

Христова Церква проливає світло на ситуацію під час війни. Цей світ створений Богом для добра і блага всіх людей. Однак надмірне бажання панувати, володіти та розпоряджатися природними дарами як заманеться, шантажуючи інші народи, замість того щоб примножувати та берегти ресурси для своїх дітей та онуків, є причиною сотень тисяч смертей і руйнування нашого спільного дому. Минулої зими Господь у своєму милосерді щедро субсидіював українців теплом, а ми, як ніколи раніше переконалися, наскільки важливо бути енергонезалежними, зменшувати використання енергоресурсів та змінювати власні звички в повсякденному житті. Та чи надовго нас вистачить?

Питання полягає в тому, наскільки людина готова наблизитись до Христа, почути Його й дозволити себе просвітити й полікувати. «Я – Світло світу; хто йде за Мною, той не буде ходити в темряві, а матиме світло життя» (Ів 8:12). Описуючи, що таке екологічний гріх, катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха» дає потужне світло та вичерпну відповідь на існуючі питання в особистому та суспільному вимірі: «Людина, яка своєю діяльністю шкодить довкіллю, руйнує Боже творіння, невід’ємною частиною якого є вона сама. Вона грішить не лише стосовно творіння, а й стосовно самої себе та Бога. У цьому сенсі йдеться про екологічний гріх, який полягає в безвідповідальній поведінці людини стосовно Божого творіння. Цей гріх є важким злочином проти життя сучасної цивілізації та життя майбутніх поколінь» (Арт 995).

Гріх убивства людини є гріхом проти Творця, проти Його волі, проти Його створіння, тому є також і найважчою мірою екологічного гріха. Церква сьогодні закликає боронити людське життя, боронити нашу землю, боронити нашу Церкву та віру. Церква продовжує нести Христове Світло в цьому розслабленому та зраненому гріхом світі. Проте дуже часто нам особисто чи іншим розслабленим бракує тих, хто наблизить до Христа, хто докладе значних зусиль і принесе та покладе нас перед Ним.

Дорогі в Христі сестри і браття! Нехай цей благодатний час Великого Посту буде для нас періодом очищення та духовного оздоровлення. Будьмо витривалими в молитві, запальними для добрих діл та оминаймо гріх. Пам’ятаймо, що Бог є Творцем і Вседержителем цього світу і нас самих. Він є серцевідцем і найкращим лікарем наших духовних ран. Довірмося Йому, щоби Його Істина та Його Божий Мир наповнили наші серця і серця всіх людей. Амінь.

Підготував о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2023 р.