Найбільш пізнавальним епізодом нашої поїздки до Німеччини для мене стали відвідини університету міста Штудгарт. Зокрема – Інституту водопостачання населених пунктів, факультету будівництва та інженерних наук, кафедри стічних вод та очищення повітря.

Директор інституту і завідувач кафедри професор Мартін Кранерт доступно пояснив, як німці навчилися робити зі сміття «цукерку» і непогано заробляти на відходах. У результаті ринок відходів у Німеччині став окремим сегментом ринку, а його переробка виокремилася в окрему галузь економіки.

Саме німецькі науковці переконали і політиків, і виробничників, що при бажанні можна з користю використовувати до 80 відсотків відходів. Якщо відходи сортувати та піддавати переробці, їх можна «ущільнити» в 4-5 разів.

Наслідком стало прийняття закону, який забороняв вивозити на полігони несортоване сміття. Його дію поширили як на приватний сектор, так і на промисловість. До порушників почали застосовувати великі штрафи. Такий закон діє у Німеччині з 1995 року.

Все сміття та відходи в Німеччині нині підлягають сортуванню та переробці – механічній або ж енергетичній. При енергетичній переробці з відходів повністю забирають енергетичну складову, яка може давати тепло чи біогаз.

Сухі чи спеціально оброблені й осушені фрагменти сміття спалюються (найчастіше – з подальшим виробництвом електроенергії), або ж використовуються як замісні горючі матеріали (здебільшого - для цементних заводів). Рідкі фрагменти у складі необхідних сумішей піддаються бродінню та прискореному перегниванню з подальшим виділенням біогазу. А біогаз і електроенергія – це непогані гроші.

Науково-дослідний інститут, який ми відвідали, – унікальний. Він – єдиний у Європі, який має власні очисні споруди. Ці споруди і весь технологічний процес облаштовані так, щоб можна було не лише очищати стоки, а й проводити науково-практичні дослідження.

Тут окремо працюють із відходами від житлового сектору та промислового виробництва. На основі цих досліджень виробляються практичні рекомендації для відповідних сфер суспільного життя. У цьому – прикладний, практичний характер німецької науки.

Науковці інституту добилися практично безвідходної циркуляції води (згодом термін «циркулярна» поширили на всю економіку замкнутого циклу). Вони показали, як можна економити більше трьох чвертей використаної води. Це дуже важливо для економіки регіонів, які потерпають від її постійної нестачі.

Близько 80 відсотків того, що потрапляє в тутешню каналізацію, при використанні новітніх методів водоочищення вже через 6-8, максимум 12 годин – знову повертається і використовується у водомережі. І це – при постійному жорсткому контролі санітарних служб!

Найцікавіше, що тут повністю відмовилися від хімічних методів очищення води, наприклад, хлорування чи іонізації. Воду очищають виключно біологічним способом – при допомозі спеціальних бактерій, які «з`їдають» у стоках вуглець, нітрати, фосфорні та інші шкідливі для організму сполуки.

«Забрані» з каналізації сполуки не утилізують, а теж переробляють і надалі використовують для потреб сільського господарства. З них зокрема виробляють мінеральні біодобрива у вигляді компосту. Ці фосфорні, нітратні та інші біодобрива набагато ефективніше засвоюються грунтами, ніж добуті хімічним способом.

Досвід цього інституту сьогодні вивчає весь світ – від Бразилії й Перу до Індії та Китаю. На жаль, Україна в списку його партнерів чи контактерів досі не фігурувала. Невже такий досвід не цікавий навіть Рівненському національному університету водного господарства? І невже він буде зайвим при каналізуванні Шацького національного природного парку?

Хоча німецькі фахівці відкриті до будь-яких спільних екологічних проектів, тим більше – у сфері «зеленої економіки»...

Джерело: 4 влада