Конкурс до дня Творця

День Творця

 

Меню

Любові Б'ялковської

Радісна новина

Весна. Сонечко пригріває землю. Щасливі птахи співають радісних пісень. Працьовиті бджілки гудуть від однієї квіточки до іншої, збираючи мед у маленькі відерка. Ліс уже прокинувся. Стрункі сосни витягують свої талії до бажаного сонця. Дерева випустили бруньки. Вітер тихо дрімає на гілочках ялинки. Тільки одне джерельце жалібно плаче. Біля нього є багато сміття. І те сміття не дає йому весело сміятися і грати у лови.

Лісові друзі білочка Кузя, ведмедик Бровко, вовчик Грімко, зайчик Кусанчик і гусак Мусь весело грають волейбол. 

–Як же класно, через три дні Христос воскресне, а разом з Ним і вся природа оживе, – сказала білочка Кузя.

Детальніше...

Як людина із царицею природи говорила

Світанок. Микола – молодий голубоокий парубок, який проживає у селі Ранек. Сьогодні він збирається на полювання. Ох і любить Микола полювання. Як тільки він переступить межу лісу, всі звірі одразу затихають. Знають бо, що ніяка тварина не може втекти від кулі його рушниці. Сьогодні він хоче вполювати кабана. Одягнувшись, випивши холодної води, взявши рушницю, молодик безтурботно пішов до лісу зловтішно посміхаючись. Він відчував – сьогодні він вполює незвичайного кабана.

Ліс уже не спав. Птахи радісно зустрічали новий день, лисиці у норах поїли молоком свої малят, а вовки снідали диво-травою.

Микола пішов глибоко у ліс. Він добре знав кожний кущ та стежину. Зненацька небо почорніло, прогудів грім і блискавиці почали танцювати по небі. За кілька хвилин небо стало голубим та чистим.

Детальніше...

Про що шепоче ліс?

Весна. Вечір. Птахи співають вечірніх пісень, люди вечеряють, місяць срібним світлом освітлює стежину в лісі.

- Мамо, про що шепоче ліс? – запитала шестилітня Михайлинка перед сном.

- Мабуть, про те, як пройшов день. Лягай спатки і нехай тобі присниться те, про що шепоче ліс.

Мама вийшла із кімнати, вимкнувши нічник, а Михайлинка все роздумувала, про що шепоче ліс. Непомітно і заснула.

Детальніше...

Заячі сльози, або, Людино, схаменися!

Весна. Надворі тепло. Весело світить сонечко. Грайливий вітер колише травичку. Природа ожила від зимового сну та тішить всіх своєю красою. Та тільки сірому зайцеві зовсім нерадісно. Чому?  Відповідь одна - людина?

А що ж людина? Що таке людина? Людина. Має голову з очима, щоб бачити красу Божого творіння, вухами, щоб слухати й чути веселий спів птиць, носом, щоб нюхати у полі чи вдома на грядці запашні аромати тюльпанів, нарцисів та різних інших квітів, мозком, щоб думати.

Детальніше...

Омріяний велосипед

Весна. З кожним днем надворі стає все тепліше. Сонечко тепер грайливо грається з дітворою. Деякі тварини прокидаються із зимової сплячки.

- Тату, поглянь, яка чудова погода за вікном! Сонечко світить, на деревах бруньки розпускаються.

- Справді, Карінко! Я за роботою навіть не помітив цієї весняної краси. Коли воно все так гарно встигло розцвісти?

- Не знаю. Таке відчуття, що вчора ще було багато-багато снігу, а вночі прилетіла фея, махнула своєю чарівною паличкою і весь сніг стопився й розквітла природа.

Детальніше...