Переображення світу

V

«Даруй нам добре й корисне поліття, даруй землі дощі мирні на врожай, благослови вінець літа благости Твоєї […]. Вибав, Господи, […] від голоду, пошести, землетрусу, потопу, вогню,»

(Анафора Літургії святого Василія Великого)

А. Відповідальність за Боже творіння

991. Відповідальність за все творіння лежить на людині. Ця відповідальність виявляється на різних рівнях: в особистому щоденному житті, у використанні технічних засобів і різних технологій, у використанні природних ресурсів та джерел енергії. Довкілля не можна ні зводити до об’єкта маніпуляції та експлуатації, ні абсолютизувати й ставити понад гідність людської особи 588.

992. Кожна людина покликана до відповідальної поведінки в усіх сферах своєї життєдіяльності. Під екологічною відповідальністю треба розуміти відповідальність людини за вчинки, які мають вплив на якісний стан її природного середовища. Християнин, вірячи в Бога – Творця всесвіту, зобов’язаний відповідально сповняти завдання уповноваженого Богом управителя сотвореного світу.

Відповідальність за Боже створіння

ІІ.5

ІІ.5.1. Комплексний характер екологічної проблематики

359. Протягом тисячоліть людині загрожували сили природи. Сьогодні вже людина загрожує природітакою мірою, що нанесену шкоду надзвичайно важко виправити. Це приводить до екологічної кризи, яка становить якісно нову загрозу для людини. Внаслідок необдуманого використання природних ресурсів, людина йде назустріч небезпеці руйнування природи і тим самим стає жертвою власної бездіяльности¹⁸⁸.

Екологічна криза становить комплексну та далекосяжну проблему. У цьому сенсі перед тим як шукати шляхів розв'язання екологічної кризи, яка щораз більше загострюється та поглиблюється, слід ідентифікувати принаймні її підставові ознаки та причини.

360. Папа Іван Павло ІІ у посланні з нагоди дня миру 1990 року визначає екологічну кризу як моральну проблему, яку можна вирішити тільки у солідарній реалізації нашої відповідальности¹⁸⁹. Бути відповідальним означає дати гідну відповідь за свою поведінку, за якість та наслідки своїх учинків не лише перед своєю совістю, перед іншими, перед спільнотою, але також ( в особливий спосіб) перед Богом.

Екологічна криза сучасности, яка полягає у виснаженні природних ресурсів та у забрудненні нашого природного середовища (повітря, води, землі), спричинена невідповідною техногенною і споживацькою діяльністю постійно зростаючого людського суспільства.

361. Одним із ключових моментів поглиблення екологічної кризи є розвиток науки і техніки, що зорієнтований виключно на підпорядкування природи та бажання заволодіти нею і в технічно-економічному прогресі не залишає місця захистові довкілля. Це розуміння ґрунтується на викривленому усвідомленні свого місця та завдань у природі. Людина не усвідомлює себе створеною істотою, яка глибоко інтегрована в природу, не може без неї обійтися і, співпрацюючи з Богом у справі творення, має відповідально нею управляти. Вона трактує природу виключно як об'єкт для використання і в такий спосіб починає руйнувати передумови свого існування¹⁹⁰.

Охорона довкілля

І. БІБЛІЙНІ АСПЕКТИ

Віра Ізраїлю реалізується у просторі і часі цього світу, який сприймається не як ворожа дійсність чи зло, що від нього необхідно звільнитись, а як дар Самого Бога, як місце і задум, який Він доручив відповідальному управлінню і діяльності людини. Природа, плід Бо­жої творчої дії, - не супротивник, небезпечний для людини. Саме Бог, Творець усього, дивлячись на Своє створіння, бачив, що воно добре (пор. Бут 1,4.10.12.18.21.25). Вершиною творіння, яке «було дуже добре» (Бут 1,31), Бог зробив людину. Лише чоловіка і жін­ку з усього створіння Господь створив «на Свій образ» (Бут 1, 27). Їм Бог доручив усе творіння, зобов'язуючи піклуватися про його гармонію і розвиток (пор. Бут 1, 26-30). Цей особливий зв'язок з Богом пояснює привілейоване становище першої людської пари в порядку всього створіння.

Читати документ повністю

Створіння людини та світу в Катехизмі Католицької Церкви

§ 4. Творець

279    «На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут. 1,1). Такими урочистими словами розпочинається Святе Письмо. Символ віри повторює їх, визнаючи Бога, Отця Вседержителя, як «Творця неба й землі» (Апостольський Символ віри: DS 30.), «усього видимого й невидимого» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.). Тому спочатку ми говоритимемо про Творця, згодом про Його творіння, а нарешті - про гріхопадіння, звільнити з якого нас прийшов Ісус Христос, Син Божий.
280   Творення є основою «усіх спасенних Божих задумів», «початком історії спасіння» (Конгрегація духовенства, Загальний катехитичний директорій, 51.), вершина якої - Христос. І навпаки, таїнство Христа - вирішальне світло для таїнства творення; вона відкриває мету, для якої «на початку сторив Бог землю» (Бут, 1,1): від чатку Бог передбачив славу нового творення у Христі (Пор. Рим. 8, 18-23.).
281    Тому-то тексти, що читають у Пасхальну Ніч, яка є прославленням нового творення у Христі, розпочинаються з розповіді про створення світу; це у візантійській літургії у надвечір'я головних Господніх свят завжди становить перше читання. За свідченням ранніх християнських авторів, так само підготовляли оглашенних до Хрещення (Пор. Егерїя, Паломництво до святих місць, 46, 2; св. Августии, Про катехизування простих, 3, 5.).

І. Катехиза про створення світу

282    Катехиза про створення світу має основне значення. Вона стосується самих основ людського та християнського життя, тому що дає відповідь християнської віри на основне запитання, яке в усі часи люди ставили перед собою: «Звідки ми прийшли?», «Куди ми йдемо?», «Яке наше походження?», «Яка наша мета?», «Звідки прийшло і куди прямує усе те, що існує?» Ці два запитання - про походження і мету - нероздільні. Вони вирішальні для змісту і спрямованості нашого життя і наших вчинків.
283    Питання про походження світу і людини є предметом численних наукових досліджень, які чудово збагатили наші знання про вік і розміри космосу, про становлення живих форм, про появу людини. Ці відкриття заохочують нас чимраз більше захоплюватися величчю Творця, благословляти Його за всі Його діла й за той розум і мудрість, якими Він наділяє вчених і дослідників. Разом із Соломоном вони можуть сказати: «Він бо мені дав справжнє знання того, що є, і я знаю устрій та силу первнів (...), бо навчила мене творителька всього - Мудрість» (Муд. 7,17-21).