Дорогі Брати і Сестри!

У період з 1-го вересня до 4-го жовтня на прохання Святішого Отця особливо велику увагу приділяємо створеному світу, його захисту, його вшануванню. Будучи відповідальним за екологію Римо-Католицької Конференції Єпископів в Україні, особливо рекомендую цю тему до вашої уваги. Чому? Яке має відношення Церква до охорони навколишнього середовища?

Не випадково, що наша Церква говорить не про охорону навколишнього середовища, а про охорону створеного світу – це охоплює ще більшу тему, і посилається на Творця, Який його створив. Те, що створив Творець, Володар та Мета нашого життя, не може бути для нас байдужим. “Бог побачив, що все зроблене ним – дуже добре”. У створеному світі віддзеркалюється краса Бога, його доброта, справедливість, святість, тобто Він сам. Тому ми маємо звертатися із захопленням та повагою до всього, що Він “так чудово створив” (8 псалом), і в чому можемо побачити Його обличчя.

Дорогі у Христі!

Осінній час – це час тотальних підпалів та спалювання залишків рослинності. Наші села та містечка перетворюються на «газові камери», зроблені нашими ж руками чи породжені нашою байдужістю, коли ми  мовчазно толеруємо подібні смертельно небезпечні дії наших односельчан. Часто разом з рослинними залишками ми також спалюємо різне сміття та побутові відходи, що ще більше забруднює повітря. Дехто для розваг влаштовує собі вогняні шоу, кинувши сірника у суху траву…

Жертвою стає не лише жива природа, зруйнований шар плідного ґрунту, знищені мікроорганізми, комахи і навіть тварини, але, передусім, ми самі, які дихаємо цим отруєним повітрям. Багато людей страждають від задухи, смороду, хтось не може вгамувати кашлю, сльозотечі, а в когось розвиваються хронічні захворювання, невпинно зростає кількість ракових захворювань. За даними ВООЗ з 2012 року Україна посідає перше місце за кількістю смертей внаслідок забруднення повітря.

26 квітня 2017 року припадає 31-ша річниця аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Ця страшна подія стала однією з найтрагічніших сторінок сучасної історії України, Європи і світу. Важко оцінити чи перебільшити величину зла і глобальність наслідків цієї техногенної катастрофи.

В цей день прагну висловити співчуття тим, які ще до сьогодні оплакують своїх близьких, які потерпіли внаслідок цієї трагедії. Разом з усіма вірними Церкви в Україні звертаюся до Бога в молитві за всіх померлих і за тих, хто ще страждає через наслідки Чорнобильської аварії.

Світ змінився з тих пір, як ми в останнє відзначали Міжнародний день охорони озонового шару. Тепер у нас є Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 року, який буде сприяти справедливому інклюзивному зростанню і поліпшенню добробуту людей і нашої планети. Що стосується зміни клімату, то Паризька угода знаменує собою історичний поворотний момент на нашому спільному шляху до безпечного та стійкого світу.

Тепер ми повинні втілити цілі в конкретні дії і зміцнити режим захисту клімату шляхом використання повноважень Монреальського протоколу з метою досягнення прогресу в уповільненні темпів потепління в короткостроковій перспективі, викликаного гідрофторвуглеводнями ( ГФВ ) - найбільш швидко зростаючими з усіх парникових газів.

У наступному місяці в Руанді ми отримаємо можливість це зробити. Коли національні делегації зберуться для того, щоб досягти глобального консенсусу щодо поетапного скорочення ГФВ згідно з Монреальським протоколом.

Це звернення кардиналів, патріархів та єпископів з усього світу – представників континентальних Рад Національних Єпископських Конференцій, адресоване учасникам Міжнародної Конференції з питань змін клімату в Парижі (СОР21) із закликом зробити все можливе для підписання справедливого, зобов`язуючого і по-справжньому дієвого кліматичного договору.

Представляючи католицьку церкву п’яти континентів, ми – кардинали, патріархи і єпископи – зібралися разом, щоб висловити від власного імені і від імені людей, про яких турбуємося, велику надію, що результатом переговорів на Міжнародній Конференції з питань змін клімату у Парижі стане справедливий і зобов`язуючий кліматичний договір. Ураховуючи конкретний досвід мешканців усіх континентів і пов’язуючи кліматичні зміни з соціальною несправедливістю й аутсайдерством наших найбідніших та найуразливіших громадян, висуваємо десять ключових пропозицій для політичної спільноти.

13 вересня 2013 року, в Києві, відбувся круглий стіл «Значення християнської віри для формування екологічної культури та відповідальності», організований Бюро УГКЦ з питань екології, за підтримки Комісії для сприяння єдності християн та Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.

Захід був проведений з нагоди відзначення 1025-ліття Хрещення Русі-України, Року Віри та екуменічно-екологічного Дня Бога Творця (1/14 вересня), який християни в усьому світі святкують як день молитви та відповідальності за Боже створіння – природу, з метою розвитку діалогу між християнськими Церквами, державними природоохоронними установами і громадськими організаціями для підвищення екологічної культури населення та збереження природної спадщини України.

У засіданні взяли участь представники християнських Церков, державних установ та громадських організацій природоохоронного спрямування, наукових та освітніх установ, а також засобів масової інформації.

Документ Єпископської Комісії «Справедливість і мир» Канадської Конференції Католицьких Єпископів

Останніми десятиріччями послання Папи нагадують католикам всього світу про потребу посиленої уваги до навколишнього середовища. Папа Іван Павло II у своєму посланні з нагоди Всесвітнього дня Миру підкреслив зростаюче занепокоєння тим, що «загроза для миру у світі не полягає лиш у гонці озброєнь, регіональних конфліктах і постійних проявах несправедливості між народами та націями, але також у дефіциті належної уваги до природи, спустошенні природних ресурсів і в прогресуючому погіршенні «якості життя»… Стоячи перед фактом руйнування природного довкілля, яке має далекосяжні наслідки, люди повсюди приходять до висновку, що ми не можемо надалі використовувати блага землі так, як це робили в минулому».[1] Двадцять років по тому, Папа Венедикт XVI з цієї ж самої нагоди звернув увагу на загрозливу ситуацію, що «виникла із байдужого або ж навіть неправильного використання земних багатств, якими Бог наділив нас»[2], і знову наголосив на заклику, висловленому у його посланні 2008 року, до відновлення та посилення «союзу між людством та навколишнім середовищем, який б віддзеркалював творчу любов Бога, з Якого ми всі вийшли і до Якого спрямовані».[3]