У нашому світі, що постійно розвивається, концепція Cталого розвитку вийшла за рамки модного слова та стала наріжним каменем відповідального життя та бізнесу. Екологічність передбачає задоволення наших поточних потреб без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольняти свої власні. Ця зміна парадигми несе з собою низку переваг, які стосуються екологічних, економічних і соціальних аспектів суспільства.

З екологічної точки зору стійкість сприяє збереженню природних ресурсів. Мінімізуючи відходи та зменшуючи споживання невідновлюваних ресурсів, екосистеми можуть досягти більшого балансу, забезпечуючи збереження біорізноманіття та здоров’я нашої планети. Цей свідомий підхід також веде до пом’якшення наслідків зміни клімату, оскільки стійкі практики часто передбачають скорочення викидів парникових газів і стимулювання використання відновлюваної енергії.

Думки експертів про охорону заповідних територій, інтеграцію реформ, зелену відбудову та енергетичну стійкість.

Конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference), що відбулася у червні, стала продовженням заходів, які розпочались у Лондоні у 2017 році як Конференція з питань реформ в Україні (Ukraine Reform Conference).

Цього року в Берліні конференція відбулася під гаслом – «Об’єднані для захисту. Об’єднані для відновлення. Разом сильніше» («United for defense. United for recovery. Stronger together»). Вона стала третім після зустрічей у Лугано (2022) та у Лондоні (2023) заходом з питань відновлення України.

Хоч би якими були причини техногенної катастрофи, що сталася на окупованому кримському «Титані»: недотримання техніки безпеки працівниками підприємства, ідіотизм вояків-окупантів, які не вміють стріляти, чи щось інше, це в будь-якому разі привід для занепокоєння.

Звичайним українцям слід задуматися, наскільки важливою є нормальна екологічна ситуація в країні та чому в цій сфері потрібен особливо жорсткий контроль суспільства. А чиновникам — про плекання в собі серйознішого ставлення до такого явища, як потенційно небезпечні об’єкти, з урахуванням обставин гібридної війни, у яких живе країна, та всіх імовірних загроз і невідворотних наслідків, що з цим пов’язані. Повторення такого або й більшого лиха за нинішньої ситуації, на жаль, можливе в будь-якому куточку держави. І не лише тому, що ворожі диверсанти можуть піти на які завгодно злочини. Щоб сталася біда, іноді не потрібно й диверсії, вистачить байдужості та бездіяльності причетних.

Чому західні фахівці не бачать альтернативи

Днями на сайті Асоціації операторів розподільчих електромереж України був опублікований звіт відомої міжнародної компанії IHS ENERGY «Стимулюючий регулювання розподілу електроенергії в Україні. Застосування уроків, засвоєних з міжнародного досвіду». 

Сам документ, як результат проведеного в ряді країн, включаючи Україну, дослідження був підготовлений ще восени минулого року, його презентація в Києві відбулася в грудні за участю старшого віце-президента дослідницької компанії, а в минулому - посла США в Україні, а також посла Держдепартаменту США з питань енергетичної безпеки - Карлоса Паскуаля.

Сьогодні, підсумовуючи стан і прогнозуючи перспективи сучасної електроенергетики, ніде не подітися від такого факту, що галузь все більше поляризується: старий вуглецево-атомний уклад централізованого видобутку, перетворення і постачання підземних енергій, захованих у викопних видах палива, не бажає поступатися, намагається нарощувати потужності. Ігноруючи катастрофічне забруднення природи і техногенні загрози, цей енергетичний велетень підвищує голос про свою незамінність для задоволення зростаючих потреб людства, про необхідність як і раніше силою „брати милості від природи, а не чекати їх”. Поряд з ними - високотехнологічні інноваційні острівки електрогенерації з відновлюваних джерел енергії, які досі декому здаються яскравою і дорогою іграшкою в нашому суворому світі, панською забаганкою...

Я не буду переказувати євангельську історію про хрещення Ісуса в Йордані. Це зроблять у храмах. Я не буду розповідати про традиції на Водохреща. Це зроблять по радіо і телебаченню. Я спробую звернути вашу увагу на екологічний вимір свята, про який навряд чи згадають у проповідях та сюжетах. Водохреща – це свято Води. Воду ми освячуємо, воду п'ємо, у воду занурюємося і водою кропимо наші домівки і один одного.

Тому важливо згадати в цей день про те, що кожен з нас на три чверті складається з води. А також про те, що наша планета, попри назву Земля, на три чверті вкрита водою. Саме вода є тією стихією, в якій, згідно з Біблією і згідно з наукою, зародилося життя. Саме вода є тим, без чого людина жити не може.

Але як пов'язані події Хрещення Господнього зі зміною властивостей води на Водохреща? Спробую дати богословсько-екологічне тлумачення цієї події.

З кожним днем кількість світових запасів вугілля, нафти, газу, тобто все з того, що служить нам сьогодні джерелом енергії, зменшуються. І в недалекому майбутньому людство прийде до того, що викопного палива просто не залишиться. Тому усі країни активно шукають порятунок від катастрофи, що нестримно насувається на нас. І перший засіб порятунку, який спадає на думку, – це, звичайно, енергія Сонця, яка використовується людьми споконвіку для висушування  одягу, освітлення жител і приготування їжі.

Це і дало початок одному з напрямів альтернативної енергетики – сонячній енергетиці.

В якості енергетичного джерела для сонячної енергетики використовується енергія сонячного світла, яку за допомогою спеціальних конструкцій перетворюють в теплову або електричну. За даними фахівців всього за один тиждень на земну поверхню від Сонця поступає така кількість енергії, яка перевершує енергію світових запасів усіх видів палива. І хоча темп розвитку цього напряму альтернативної енергетики неухильно росте, все ж сонячна енергетика має не лише достоїнства, але і недоліки.