Мр. 37 зач.; 8, 34 – 9, 1. 

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття та сестри, сьогодні, у третю неділю Великого посту, ми поклоняємось Господньому Хресту. Чому саме в цю неділю Церква Христова віддає урочисту шану Хресту Господньому? Тому що для кожного з нас сорокаденна великопосна духовна подорож є виснажливою, для кожного по- своєму важкою, і багато хто вже встиг вибитися з сил – духовних і фізичних. Саме тому Церква Христова дає нам можливість посеред посту, вдивляючись у хресне знамено, усвідомити той факт, що взяти Хрест Господній означає прийняти обставини свого життя такими, якими вони є. Нелегко їх прийняти, змиритися з чимось, бо завжди нас хтось дратує, чогось бракує, щось не так, особливо тепер – у час війни, яка докорінно змінила наше життя, життя наших родин й усього українського народу.

Так склалося, що ми виношуємо свої плани, маємо власне бачення, яким би мало бути життя навколо нас, знаємо, хто й що мав би зробити в цьому земному житті, але як християни не усвідомлюємо, що все, що маємо, – це дар від Бога Творця. Те, що нас оточує: ріки, гори, лани, ліси, озера – усе, що з гордістю називаємо Батьківщиною, – ми отримали задарма, тож маємо зробити все можливе, щоб краса Божого творіння, якою так щедро Господь нагородив нас з вами, перейшла такою ж нашим майбутнім поколінням.

Євр. 311 зач.; 4, 14 – 5, 6.

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у неділю хрестопоклонну, ми з вами чуємо в посланні апостола Павла до євреїв слова про провід, що  все людство отримує в особі найвищого Архиєрея – Ісуса Христа, який не тільки може співстраждати з нами, але  до кінця розуміти наші проблеми. І цей Архиєрей показує дорогу визволення від страждань - дорогу, яку сам пройшов, будучи в тілі. Ця дорога, як каже сам Христос, спонукає нас бути досконалими, як і отець Наш Небесний досконалий. Ось короткий дороговказ нашого шляху спасіння тут, на землі. Чи, радше, це напрямок самовдосконалення перед дорогою вічності. Коли люди ставлять питання про життя, то зазвичай зовсім не цікавляться, коли їхній подих входить у ніздрі, а коли виходить. Радше вони прагнуть знати, наприклад, що трапиться після смерті. Однак справжня таємниця життя полягає не в тому, що буде з вами після смерті, а що відбуватиметься до того, як ви помрете. Якщо хочете пізнати смерть, вам слід зрозуміти життя. Це короткий екскурс в антропологію спасіння роду людського, проте маємо розуміти, що повнота спасіння та навернення полягає в апокатастазі всього сотвореного, і людина, як найвищий діяльний Божий акт творіння, зобов’язана йти до відновлення втраченого через  сопричастя з усім космосом.

Мр. 7 зач., 2, 1-12.

Слава Ісусу Христу!

Священне Євангеліє в другу неділю Великого Посту описує подію зцілення розслабленого чоловіка. Христос у цій розповіді постає в образі фахового терапевта, який бачить причину хвороби і знає, як її лікувати. Він вказує на невидиме для людського ока походження цієї недуги й очищає серце недужого від гріха. Сьогодні у світі Церква є тією божою установою, яка бачить і готова лікувати там, де її запрошують і вислуховують. Сьогодні Церква на землі залишається голосом божим та інструментом, яким Бог лікує та застерігає від гріха.

Час Великого Посту є особливим періодом нашої застанови над власним життям, вчинками, станом душі. Ми відчуваємо потребу очищення не тільки нашого серця, але й усього того, що нас оточує.

Євр. 304 зач.; 1, 10 - 2, 3

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі!

Слова апостола Павла, що їх днесь чуємо, відсилають нас до сотворення світу. Вони пригадують нам, що саме Господь на початку заснував землю. Зрештою, і самі небеса є творінням Його рук. Саме над цими рядками ми з Вами й роздумаємо.

Пригадую, як, будучи дитиною, милувався нічним зоряним небом і завжди захоплювався тим, наскільки все розумно та раціонально впорядковано Творцем у природі, як природа за задумом Творця покірно виконує його веління. Не один раз бачив падаючі зорі, щастило навіть бачити комету. А скільки разів око милував захід сонця, схід місяця, ліс та інші вражаючі краєвиди! Підростав – і змінювалося й побачене, і відчуте та почуте.

Йо. 5 зач., 1, 43-51

Слава Ісусу Христу!

Першу неділю Великого посту можемо умовно назвати першим кроком та початком нашої мандрівки до події славного Воскресіння Христового. Зрозуміло, що нашим завданням є обрати правильний напрямок та обдумати, чим варто запастися, щоби дійти до цілі, чітко зрозуміти, що чи хто є нашою метою. Євангелист Іван сьогодні допомагає нам правильно розпочати цей шлях.

Отож, у недільному уривку з Євангелія бачимо образ Ісуса, який кличе своїх учнів іти за ним. Кличе різним способом та в різних обставинах, але його постава настільки впливає, що учні з радістю відгукуються на поклик. Ісус є тим, хто запрошує апостолів бути з ним, бути частиною його життя, стати помічниками у відкупленні та спасінні людського роду. На прикладі двох учнів Филипа та Натанаїла пересвідчуємося, що зустріч з Христом може бути як особистою, так і через через інших людей.

Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32 - 12, 2.

Слава Ісусу Христу!

Пройшовши перший тиждень Великого посту, ми все більше розуміємо, що впродовж усього нашого життя постійно дотикаємося гріха, за яким стоїть диявол, який не лише хоче нас зробити рабами зла, але й повністю спотворити суть Богом створеної людської природи.

Коли ми молились Велике повечір’я з каноном Андрея Критського, то відчували велику потребу в розкаянні, наверненні та зміні способу життя.

Коли ми стояли на колінах, на наших очах виступали сльози і ми відчували присутність Христа, який дарував нам свою любов, прощення та підтримку. І саме це відчуття хотілось переживати постійно.

Бог створив цей світ із невидимим фундаментом, який називається «вдячність» або просто слово «дякую». Воно є безкоштовне, але дуже цінне!

Роздумуючи над сьогоднішньою євангельською історією, хочеться говорити багато про рейдерство з тим відтінком, яке воно мало довгий час у нашому суспільстві. Були роки, коли легко і просто хтось міг у когось відібрати майно, бізнес чи просто вкрасти ідею.

Це день, що його створив Господь,

 тож радіймо і веселімся в нім.

Святковими та радісними піснями християни урочисто вітають світлий час Воскресіння. Час переходу закінчився - Христос воскрес і подарував людині, вінцю свого створіння, життя вічне.

Слово Боже лунає у храмі, звіщаючи усім: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог»  (Ів. 1,1).