Меню

Login Form

Увійти

Лічильник

За підтримки

Реновабіс

Екологічні імпульси Другої неділі Великого посту

Свята Церква в другій неділі Великого посту, через святу Євангелію про оздоровлення розслабленого, запрошує нас прийняти Божественне повідомлення про необхідність цілісного навернення, без якого радість Пасхи була б неповною, а то і лицемірною. Наше навернення до Бога має бути досконалим і включати зміну ставлення до всієї природи, адже прийти до Воскреслого самі з пустими руками ми не маємо права; повинні прикласти всіх зусиль, щоб у співдіянні з Божою благодаттю дати відчути всьому Божому створінню повну пасхальну радість.

Шлях навернення, покаяння і повного преображення – нелегкий шлях. Саме в часі Великого посту, особливо на його початку, кожен, хто подвизається на цій дорозі духовної боротьби відчуває всю важкість та гіркоту, яка походить від життя поза Божою ласкою.

В часі посту по-особливому відчуваємо правдивість слів апостола народів: «бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу» (Рим 7, 19). Щоб повернути собі здатність чинити добро в часі посту Церква закликає нас до посиленої молитви, покаяння та діл милосердя. Тому свята Євангелія другої Неділі Великого посту подає нам певне екологічне послання, нагадуючи про те, що цей благодатний час буде неповним та позбавленим рясних плодів, якщо у ньому бракуватиме діл милосердя, до яких закликає сам Христос: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7).

Діла милосердя по відношенні до наших ближніх не можуть обмежитись лише виключно до якихось одноразових акцій чи вчинків, ба, більше того, вони немислимі без милосердного ставлення до всього Божого створіння, яке «очікує нетерпляче виявлення Синів Божих» (Рим 8, 19). Без перебільшення, діла милосердя, про які вчить нас писання не можуть бути здійснені, якщо ми зневажливо відносимось до природного довкілля, поводячись з ним як володарі та хижаки, забуваючи, що зовнішні добра не наші, а Божі: «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо» (1 Тим 6, 7). Милосердя стосується цілісного життя наших ближніх, малих, дорослих, старих, та ще ненароджених. У своїй суті милосердя до нашого ближнього здійснюється через милосердне ставлення до всього створіння.

Якщо хочемо послужити нашим ближнім, – навіть тим, кого не знаємо, ніколи не бачили і можливо і не побачимо, також через те, що нашими ближніми є і ті, хто народиться після нас, – вчиняючи для них конкретні діла милосердя, наше щоденне життя дає нам для цього безліч нагод. Якщо не маємо можливості дати потребуючим їсти чи пити, маємо чудову нагоду подбати про них в інших спосіб: економлячи воду та електроенергію, вирощуючи екологічно чисті продукти, бережливо відносячись до природного довкілля, не забруднюючи його. Покірно визнавши нашу слабкість перед Спасителем, просячи скріпити нашу віру, відчуймо в глибині наших сердець слова Творця і Відкупителя: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи… Встань, візьми своє ліжко і йди додому».

Милосердно ставлячись до всього Богом створеного, показуємо нашим ближнім, що в споживацькому світі можна жити по-іншому, черпаючи з нашої живої віри в Творця і Спаса нашого. Живучи стилем життя якісно іншим і протилежним тому, який пропагується в суспільстві, вчиняємо подібно до євангельських добродіїв, які, не дивлячись на всі перешкоди і труднощі, з живою вірою принесли розслабленого до стіп Спасителя, щоб Він сам повернув хворого до правдивого життя у Ньому.

Д-р Володимир Містерман

Бюро УГКЦ з питань екології

Дані екологічні імпульси Другої неділі Великого посту підготовлено в рамках ініціативи "Екологічне навернення для порятунку створіння"

Див. також екологічну проповідь на Другу неділю Великого посту

Прокоментуйте: