Світ весь від Бога почався
Від вічності його Бог творив.
Задум свій поклав Бог у ньому,
Щоб в радості Божій світ Його жив.
Людину поставив вінцем Бог створіння,
Їй в Своїй ласці панувати велів,
А ангел Спокусник пізнав, що він втратив,
І людину гріхом обманути зумів.
Через людину гріх стався у світі –
І це цілий світ на собі відчув.
Світ Божий втратив сенс для людини,
Гріх бо ворота до раю замкнув.

Колись все пусткою було. І хто б міг знати про життя. А Божий задум тоді був. Щоби був світ і щоб людина в нім жила.

Задум Свій нам Бог відкрив. І не лиш світ і в нім життя. А дав нам ласку понад світ. Щоб радість Божа в нас була.

Ласка – це Божий дар нам даром даний. На нього ніхто нічим не заслужив. Це Бог дає, як і життя колись всім дав нам. Щоб ласкою цією кожен дорожив.

 Миколай святився тим, що він добро робив. 

Бог нам світ подарував, щоб кожен в світі життя мав.

Порівняймо це добро, яким наше є воно?

Ласка Божа до нас йде, щоб святилось все живе. 

Так як Бог для нас вчинив, кожен з нас, щоб так робив. 

Ласка Божа є в добрі, щоб ділились нею всі. 

Божий світ – це світ добра, хай частка в нім буде твоя.

Різдво усіх нас переймає.

Бог народився у наш час.

Уся Вселенна колядує.

"З нами Бог", Бог серед нас.

Колись померкла наша віра.

А тепер вона жива.

Літо входить у життя

І сотворіння все його сприймає,

Радіє тим, що це для нього є

І все найкраще обирає.

Трапезу всім Господь зготовив

І запросив, щоб всі прийшли,

Зелені свята на землі і в небі,

Життям наповнюють весь світ,

Очищують, освячують і надихають,

Щоби життя святилося повік.

Дух Святий є Той, що оживляє,

Найкращий місяць у природі,

Цей, що задумала весна.

Травень показує на зовні,

Яке прекрасне в нім життя.

Земля розчулена весною,

Вбирається у всю красу,

Доля землі лежить в руках Божих. І Бог її з нами в житті розділив. Щоб ми по Божому на ній проживали. І кожен на небо собі заслужив.

Будьте плідними і наповняйте землю. Усе вам, як Бог, даю для життя. Все щоб сторицею вам приходило.  І радість для Бога між вами росла.

Ми в житті з світом зріднились. Його почали називати своїм. Дібр наших спільних  ми позабули. А для інших називали чужим.

Бог наказав нам любити друг друга. Любов розвивати і берегти. Наше довкілля з любовю вживати. Щоби для ближнього дарувати могти.

Ми для Бога приносимо жертву. З праці рук наших і плодів землі. Щоби в любові Йому заявитись. І Божу волю берегти у житті.

Боже призначення земля наша має. Щоб Божий образ в ній яснів у житті. В красі довкілля і дарах природи. І у людині, що носить в собі.

Доля землі є для нас рідною. Наше тіло з землі і нам на ній жити. Це наша доля земна, доброхвальна. Щоб Бога для себе відкрити.

Нам не байдужа є доля землі. І на ній не байдужим є наше життя. Любити ми будемо землю свою. Щоби сповнилась в нас воля Творця.