Меню

Login Form

Увійти

Лічильник

За підтримки

Реновабіс

Духовно-екологічні роздуми над сьомим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («померлого похоронити» і «за живих і померлих молитися»)

altКожна людина має право достойно бути
проведеною в останню путь – до Життя Вічного.
Кожна Божа дитина, яка прийшла у створений Богом світ чи з нього відходить, потребує молитви християнської спільноти, щоби гідно пройти життєвий шлях
та бути достойно прийнятою в Царство небесне.

Останніми ділами милосердя «померлого похоронити» і «за живих і померлих молитися» свята Церква пригадує кожній людині про останні речі, які неодмінно чекають свого часу на кожного, хто з Божого Промислу прийшов у створений Богом світ.

Ці діла милосердя також підсумовують і коротко пригадують усім вірним Вчення Католицької Церкви про те, що кожна людина - від самого зачаття аж до природної смерті – має святе й непорушне право бути гідно прийнятою у спільний Дім-Землю та бути достойно супроводжуваною християнською спільнотою впродовж цілого свого земного життя.

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над шостим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («ув'язненого відвідати» й «образу з серця прощати»)

altУв’язненого по-справжньому зможе відвідати лише той, хто здатний дозволити Богові звільнити його з тенет гріха і з-під влади диявола.
Отримане від Бога прощення робить здатними як образу із серця прощати,
так і просити прощення.

Для того, щоби по-справжньому могли стати місцем живої присутності Христа, християнські громади повинні розпізнати в ділах милосердя той шлях, яким Боже милосердя поширюється у світі й оновлює лик землі. Свята Церква, як любляча і турботлива Мати, втілюючи слова Спасителя і заклик до виконання заповідей, трансформує їх у конкретні діла милосердя, підтверджуючи цим, що вона пам’ятає про всіх улюблених дітей Божих, огортаючи особливою турботою й опікою тих, хто перебуває в складних життєвих ситуаціях чи опинився на маргінесах суспільного буття.

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над п’ятим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («недужому послужити» і «кривду терпеливо зносити»)

altНедужому по-справжньому зможе послужити той,
хто побачить у ньому страждаючого Христа.
Кривду терпеливо зносити зуміє той, чий погляд буде зосереджений на Хресті Христовому – вияві безмежної милосердної Божої любові до свого створіння.

З кожним наступним ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі Господь дозволяє ще більше зануритись у таємницю Його безмежної любові до свого створіння. У кожної зраненої тілом чи душею дитини Божої дуже загострюється відчуття справедливості, сприйняття світу і всього того, що діється навкруги. Саме тому здійснені з любові, співчуття та солідарності вчинки сприймаються як такі, що мають Божественне походження і тому сприймаються як правдиві та промовисті.

П’яте діло милосердя щодо тіла «недужому послужити» в черговий раз чітко вказує на те, що поділ діл милосердя на ті, що стосуються тіла, і ті, що стосуються душі, можна вважати доволі умовним, тому що кожне з перелічених діл стосується людини в цілому. Служачи з любов’ю недужому, молячись за нього і разом з ним за його одужання, стаємо живими свідками того, як милосердний і зцілюючий доторк самого Творця оновлює цілу людину, вдихаючи в неї нове життя заради повернення до повноцінного життя в гармонії з усім створінням.

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над четвертим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («подорожнього в дім прийняти» і «сумного потішити»)

altКожна без винятку особа, – від Адама аж до останньої людини,
яка прийде у Богом створений світ, – має святе право
бути гідно прийнятою у спільний Дім-Землю.
Сумного по-справжньому зможе потішити лише той, хто на собі відчув
ніжний і люблячий доторк Отця Небесного.

Роздумуючи над четвертим ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі, все більше усвідомлюємо той факт, що Богові дуже дорога кожна Його дитина, і це найбільше стає помітним тоді, коли ця дитина Божа перебуває в крайній нужді чи потребує реальної допомоги. І на підтвердження цього Спаситель недвозначно дає зрозуміти, що кожне добре діло, яке робимо ближньому, чинимо для Нього Самого. Контекст, у якому Ісус говорить про добрі діла, чітко вказує на те, що «діла милосердя» будуть визначальними у прийнятті до Царства небесного (Мт 25, 31-46); тому обов’язок їх чинити з любов’ю – це вияв готовності і зрілості увійти у Життя Вічне.

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над третім ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («нагого зодягнути» та «у сумніві порадити»)

altНагого по-справжньому зможе зігріти лише той, хто стане інструментом у руках Божих, через який Господь своїм Милосердям огорне, зігріє, розрадить і потішить кожного бідного і потребуючого.

Розмірковуючи над третім ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі, у черговий раз можна переконатись, що такий поділ є доволі умовним і важко говорити про діла милосердя щодо тіла в чистому вигляді. Через кожне зроблене з любов’ю діло милосердя щодо тіла нашого ближнього сам Господь торкається також і душі тієї людини, для якої чинимо це. І «нагого зодягнути» є прекрасним цьому прикладом і підтвердженням.

Третім ділом милосердя щодо тіла Господь продовжує список тих необхідних діл, які слід вчинити з любов’ю до нашого ближнього, щоби потребуючий реально відчув на собі, що через своє Провидіння Господь пам’ятає і піклується про кожного (Мт 6, 25-34).

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над другим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («спраглого напоїти» і «невіжу навчити»)

altСпраглий ближній має право не лише на те, щоби втамувати спрагу, але й зробити це без шкоди для власного здоров’я та життя.

Шанобливим і трепетним ставленням до води і
її мудрим та поміркованим використанням християнські громади вчать інших тому, як по-різному можна втілювати
свою любов до Бога і ближнього.

Роздумуючи над другим ділом милосердя щодо тіла й душі, усвідомлюємо, що усі «діла милосердя» – це, з одного боку, здійснення християнської віри через конкретні вчинки, а з іншого – постійні пошуки нових шляхів втілення любові до Бога, до ближнього і до цілого Божого створіння. Кожен, хто добровільно й усвідомлено ступив на дорогу слідування за Христом, безперервно відчуватиме потребу пізнавати Його все більше і більше. Така людина намагатиметься дивитися на світ крізь призму Святого Писання, а у Вченні Церкви невтомно шукатиме чітких підказок, як краще сповнювати Божу Волю, живучи в конкретних історичних обставинах.

Детальніше...

Духовно-екологічні роздуми над першим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («голодного нагодувати» і «грішника навернути»)

altГолодного зможе побачити і нагодували лише той,
хто, дивлячись на нього, побачить свого ближнього,
хто в природних ресурсах розпізнає Божі дари, призначені для всіх.

Навернути грішника зможе лише той, хто побачить в ньому дитину Божу,
яка потребує Божого милосердя.

Перше діло милосердя щодо тіла й душі долучає християнську спільноту до розуміння таємниці Божого Милосердя і дає кожному змогу реально відчути присутності Царства Божого посеред нас. Ці діла милосердя у повній мірі допомагають упевнитись у тому, що Господь, якого визнаємо у «Символі віри» як Творця і Вседержителя, є саме Тим, Хто покликав усе створіння до існування і врятував від тління смерті. Бог Отець продовжує підтримувати усе суще при житті, піклуючись про кожного (Бут 1, 29; Мт 6, 25-26) і, дивлячись на Свого Сина, продовжує довіряти людині, відмиваючи кров’ю Ісуса затертий у ній гріхами образ і продовжує милуватись нею як «вінцем» свого Створіння.

Детальніше...

Великопосна екологічна ініціатива «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2016

altЗ початком Великого посту вже традиційно розпочинається ініціатива «Екологічне навернення для порятунку створіння», яка проводиться Бюро УГКЦ з питань екології.

Ініціатива має за мету допомогти глибше й повніше пережити процес покаяння і навернення до Бога, завдяки поглибленню свідомості щодо відповідальності за створений Богом світ та шляхів її здійснення у повсякденному житті кожної людини.

В контексті Ювілейного року Божого милосердя Великопосна екологічна ініціатива має за мету спричинитись до преображення людських сердець, щоб вони змогли приймати Божу милосердну любов і виявляти її до ближніх та всього створіння, а особливо тих, кому потрібна допомога.

Свята Чотиридесятниця – це час, у якому Господь чинить особливе диво заради порятунку всього створіння: своїм милосердям Отець небесний осяває кожну людину, вказуючи, що єдино правильним шляхом до Воскресіння є дорога любові, якою Його Син веде весь рід людський до Царства небесного, і на цьому шляху головними вказівниками є «діла милосердя».

Детальніше...