22 березня, у четверту неділю Великого посту, референт Бюро УГКЦ з питань екології Донецького екзархату о. Михайло Неїжмак здійснив душпастирський візит до міста Дніпро, де відвідав парафію Покрови Пресвятої Богородиці, Дніпровського деканату, Донецького екзархату.

Метою візиту стало представлення Великопосної ініціативи Екобюро УГКЦ «Екологічне навернення для порятунку створіння», яка цьогоріч присвячена духовній спадщині святого Франциска з Асижу – покровителя екологів, що закликав людину до гармонійного співжиття з усім Божим створінням та відповідального ставлення до природи як до спільного дому.

У п’ятницю, 20 березня, у селі Личківці, Гусятинського деканату, Бучацької єпархії зібралася молитовна спільнота, щоб у тиші Великого посту пройти дорогою страждань нашого Спасителя. Разом із референтом Бюро УГКЦ з питань екології Бучацької єпархії – отцем Іваном Стефанчуком та настоятелем парафії – отцем Миколою, віряни єдналися у молитві Хресної дороги, вдумливо переживаючи кожну стацію, кожен біль і кожну надію, яку нам залишив Христос.

Ця молитва не була лише спомином історичних подій. Вона стала глибоким дзеркалом сучасності, у якому кожен міг побачити і власне життя, і стан світу, що нас оточує. Адже сьогодні страждання Христа відлунюють і в ранах нашої землі – виснаженій природі, забруднених ріках, вирубаних лісах.

У п’ятницю, 20 березня, референт Бюро УГКЦ з питань екології Самбірсько-Дрогобицької єпархії о. Олег Здреник в рамках Великопосної ініціати УГКЦ «Екологічне навернення для збереження створіння» здійснив візит до парафії Серця Христового села Вістовичі, Рудківського деканату.

Під час зустрічі з вірними було спільно звершено моління Хресної дороги у якій особливий акцент зроблено на відповідальності людини за Боже створіння. У розважаннях учасники мали нагоду глибше застановитися над покликанням християнина бути не лише користувачем дарів світу, але й відповідальним співтворцем, покликаним дбати про збереження та відновлення створеного Богом світу.

У п’ятницю, 20 березня, у тернопільському архікатедральному соборі Ведення у храм Пресвятої Богородиці, тисячі тернополян та віруючих Тернопільсько-Зборівської архієпархії, наживо, через єпархіальне радіо Світанок та через інші засоби масової комунікації, молились і розважали над стаціями екологічної Хресної дороги.

Такі молитовні заходи проводяться у цей час посту по всіх єпархіях та екзархатах УГКЦ у рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння», яка має на меті допомогти вірянам глибше й повніше пережити процес покаяння і навернення до Бога, побачити та очиститись серед іншого і від екологічних гріхів.

За апостольським читанням

Євр. 314 зач.; 6, 13-20

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сьогоднішнє апостольське читання в четверту неділю Великого посту нагадує нам про Божу обітницю Авраамові, особливо про його терпеливість, яка веде до її здійснення, і про надію, що є «котвою душі, безпечною та міцною» (Пор. Євр. 6, 19). Ці слова відкривають нам фундаментальну істину євангельської керигми: Бог є вірний Своєму слову, а ми, як спадкоємці Його обітниці, покликані до радикальної вірності у відповідальності за все Боже створіння. Бог поклявся Самим Собою, що благословить і розмножить насліддя Авраама, і це благословення охоплює не лише людину, але й увесь світ, бо створіння є середовищем нашого життя.

Мр. 40 зач.; 9, 17-31

«Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода.
Як стріли у руці вояка, так діти віку молодого.
Щасливий чоловік, що ними наповнив сагайдак свій!
Не осоромляться, коли будуть позиватись при брамі з ворогами».
(Пс 127, 3-5) 

Сьогодні Слово Боже звертає нашу увагу насамперед на дитину, до якої Творець виявляє свою любов і милосердя. Наш Господь часто ставив за приклад саме дітей, кажучи: «Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, – не ввійде до нього. І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх». (Мр 10, 14-16). У Святому Письмі знаходимо чимало прикладів матеріальних забезпечень, зцілень, оздоровлень і навіть воскресінь дітей, які Господь виявляв безпосередньо чи через своїх учнів або пророків. Практично жодну дитину в потребі наш Творець і Спаситель не проігнорував, що свідчить про Його особливу любов, турботу, опіку.