12 травня – Свято екологічної освіти. Воно святкується викладачами навчальних закладів та студентами у зв'язку з важливістю екологічної освіти, формування екологічної свідомості та обміну досвіду між державами.

Простий громадянин запитає: «А що мені до їхнього свята? Он скільки є свят: і медика, й інженера, і вчителя…, воно одне із багатьох, до мене ніякого стосунку воно немає». Але чи справді це так? Давайте відкинемо всі наукові терміни, забудемо про те що нам говорять і просто розберемося в ньому.

З грец. ????? – будинок, дім. Яким ми бачимо свій дім? Звичайно тихим, теплим, затишним, охайним. Ми бачимо його таким і тому щодня, після важкої праці ми поспішаємо саме туди. Прийшовши до своєї оселі ми хочемо сісти у зручному кріслі, прийняти душ чи ванну, смачно поїсти, насолодитися спокійною домашньою атмосферою. Ми знаємо, що наш дім – наша фортеця і ми нікому не дозволимо прийти і зруйнувати його.

В той же час ми спокійно дивимося на те як руйнується наш спільний дім, дарований нам Богом Творцем – наша мати-природа. І не тільки дивимося, а й безсердечно і бездумно допомагаємо цьому руйнуванню. Це починаючи від викиненого дитиною на вулиці папірця, залишеного нами в лісі чи викиненого в річку сміття, через купівлю безлічі непотрібних товарів, які перетворюються потім в гори сміттєзвалищ, масове вирубування лісів, нераціональне використання безлічі природних ресурсів до викидів в атмосферу, воду ґрунт різноманітних шкідливих і токсичних речовин величезних заводів, і аж до глобальних екологічних катастроф (таких, як наприклад Чорнобиль), з масштабними трагічними наслідками.  Виникає запитання, невже Земля не є нашим домом, може ми маємо інший?

А тепер уявімо собі, що прийшовши до дому ми бачимо замість розкішного м'якого крісла поламану, обліплену жуйками розвалину, наша ванна наповнена різноманітними бляшанками і битим склом, по підлозі валяються гори сміття, на столі стоять об’їдки, недопалки, кімната наповнена димом і смородом. Ви скажете це опис якогось бомжатника. Звісно, але це саме те, що ми робимо з нашим спільним домом. Якщо ми не зупинимось, то нашим дітям і онукам залишиться тільки «об’їдки».

Екологічна освіта – це не професійне свято певної групи людей, а місія кожного зокрема і всіх разом, місія, яку треба ретельно і сумлінно здійснювати щодня. Від нас залежить як житимемо ми та наші нащадки. Адже навчаючи дітей, знайомих, а зокрема показуючи на власному прикладі відношення до природи, ми робимо екологічну освіту не професійним святом, а частиною життя кожного з нас, хто усвідомлює себе християнином і хоче залишити цей світ для майбутнього величним і прекрасним домом, в якому наші діти та онуки зможуть бути добрими господарями, а не бомжами у власному помешканні.