Омріяний велосипед
Весна. З кожним днем надворі стає все тепліше. Сонечко тепер грайливо грається з дітворою. Деякі тварини прокидаються із зимової сплячки.
- Тату, поглянь, яка чудова погода за вікном! Сонечко світить, на деревах бруньки розпускаються.
- Справді, Карінко! Я за роботою навіть не помітив цієї весняної краси. Коли воно все так гарно встигло розцвісти?
- Не знаю. Таке відчуття, що вчора ще було багато-багато снігу, а вночі прилетіла фея, махнула своєю чарівною паличкою і весь сніг стопився й розквітла природа.
І будуть мамі підсніжники
Цьогорічна зима, як добра бабуся, досить часто зустрічалася з весною. Мабуть, вона хотіла навчити молоду красуню, як потрібно господарювати.
І ось настали останні дні зими. Вона на прощання щедро засипала снігом землю. Щасливі діти витягали із шафи рукавиці, шалики, шапки, валянки і всі разом йшли ліпити сніговиків; інші дітлахи – з горища діставали санки і лижі й відважно спускалися з горба. Дорослі також знайшли собі забаву – вони лягали на сніг і робили ангела. Так багато щасливих людей!
Вдячна пташка
Зима. Усе вкрите снігом: дерева, які ще недавно красувалися жовтогарячими листочками; поля, на яких колосилася пшениця. Тільки вічнозелені красуні показують зелені голочки з-під снігу. Природа спить. Вона відпочиває.
Дрібний сніг сиплеться з сірого, як туман, неба.
Сад, а в ньому - хатина. Там живе п'ятирічний хлопчик Микола, дворічна дівчинка Анастасія, мама Надія і тато Іван.
Маленький Микола дивиться у вікно і з цікавістю тихо запитує:


