Цими словами святого Франциска хочу звернутися до кожного. Нехай ці слова лунають у кожному серці і в кожному створінні Божому. Хай прославляють Його Єдиного Всемогутнього, який створив і творить все красиво, досконало і з любов’ю. «Будь прославлений» - це назва Енцикліки папи Франциска, яка перекладена восьма мовами і над якою він працював більше року. Назва енципліки походить від слів святого Франциска «Славен будь, о мій Господи», який у «Пісні створінь» пригадує, що Земля, наш спільний дім, «є також, немовби, сестрою, з якою поділяємо існування, і немовби прекрасною матір’ю, яка приймає нас у свої обійми». Ми самі «є землею ( Бт 2,7). Наше тіло складається з елементів планети, її повітря підтримує наше дихання, її земля нас годує, а її вода підтримує наше життя та відновлює сили». Що на землі найкрасивіше? Які дари дав нам Бог, без чого ми б не могли жити? Подумайте ... Звісно, це земля, повітря і вода, а також сонце, ліси, рослини, тварини, річки, озера, птахи, квіти. Все це Він створив для нас, щоб ми могли жити в мирі, любові, радості, щоб могли споглядати всю цю красу і славити Бога. А що ми робимо з цими дарами?

 Чи замислювались ми над цим? Чи бодай раз в житті споглядали, що відбувається навколо нас? Який стан річок, озер, лісів, полів? У що перетворюються ці дари? Довкола нас гори сміття (пластикові пакети, синтетичні упаковки, гума, підгузки...) в річках, озерах, лісах та полях. Це сміття, звичайно, не перегниває, а може лежати 500-1000 років і виділяти багато шкідливих речовин, які потрапляють у грунтові води, повітря, розлітаються по полях. В результаті ми це п’ємо та цим дихаємо. Багато людей палить сміття в дворах, котлах, отруюючи себе та інших, завдаючи великої шкоди здоров’ю, оскільки при спалювані виділяється велика кількість токсичних речовин: діоксини, оксиди вуглецю та азоту, а також важкі метали, які викликають рак, серцево-судинні, кишково-шлункові, алергічні, легеневі та інші захворювання.

Варто згадати про злив каналізаційних вод в річки і потрапляння в ґрунт, де ця вода наповнена різними хімічними сполуками, легко проникає в підземні води і, звісно, в наші криниці, джерела. Все це також викликає важкі захворювання, а найголовніше - страждають діти, які платять за всі наші несвідомі, грішні і просто злочинні дії.

Особливу увагу потрібно приділити лісам. Головна цінність лісу – це не кубометри деревини, а кубометри води і чистого повітря. Саме ліс наповнює водою наші річки, струмки. Ліс не дає пересихати нашим криницям, підтримує рівень поверхневих і грунтових вод високим. Люди вирубують останні дерева біля річок, а цього категорично робити не можна. Не дарма існує 50-ти метрова річкова захисна смуга, де вирубувати суворо заборонено, бо це приведе до пересихання річки. Раніше 93% території України займали ліси, а сьогодні це практично степова територія, де лісів залишилось лише 7%. Внаслідок цього багато людей мають проблеми з водою, оскільки в криницях її не стало або її рівень суттєво зменшився. З кожним роком ситуація ставатиме все гіршою і гіршою. Без лісу швидкість вітру зростає до 30-40 м/с і здуває все на своєму шляху. Папа чітко заявляє, що «доступ до питної і безпечної води є суттєвим, фундаментальним та універсальним людським правом, оскільки визначає виживання людей».

Хіба Бог дав нам землю, щоб ми її перетворили у пустелю і купу сміття? Ні! У Біблії сказано, що людина відповідальна за те, щоб «обробляти і оберігати земний сад (пор. Бт 2,15)». Хочу повторитись: «оберігати земний сад». Те, що людина не є володарем всесвіту, не означає, що потрібно прирівняти її до всіх живих істот, позбавляючи цієї особливої цінності, якою вона позначена, що також не веде до обожествлення землі, яке би позбавляло нас покликання співпрацювати з нею та захищати її вразливість. В цьому світі кожне знущання над Божим створінням суперечить гідності людини, але справжнє почуття внутрішньої єдності з іншими живими організмами неможливе, якщо одночасно у серці відсутні лагідність, співчуття та турбота про людей. Потрібне усвідомлення загальної спільності: «створені тим Самим Отцем, усі ми, істоти всесвіту, поєднані невидимими зв’язками та формуємо своєрідну вселенську родину, що спонукає до священної, сповненої любові та смиренної пошани».

У Біблії читаємо «Бог, Який визволяє і спасає – той Самий, Який створив всесвіт». Центральне місце займає розповідь про сотворення, аби застановитися над стосунками між людською істотою та іншими створіннями і над тим, як гріх розбиває рівновагу всього створіння в його цілості. Ці розповіді підказують нам, що людське існування ґрунтується на трьох фундаментальних взаєминах, які тісно пов’язані між собою, а саме: стосунках з Богом, з ближнім та із землею. Згідно з Біблією, ці три життєві взаємини зламалися не лише ззовні, але також і всередині нас. Цим розривом є гріх. «Земний Ісус» у своїх настільки конкретних і сповнених любові стосунками зі світом, воскреслий і прославлений, присутній в усьому створінні через Своє вселенське панування. Саме тому зневажаючи природу, ми зневажаємо Бога, Який всюди і все наповняє, Який все сотворив.

Папа Франциск вважає, що корінь всіх цих грішних діянь є надмірний антропоцентризм, притаманний сучасній епосі, оскільки людина вже більше не визнає властиве їй місце у світі і приймає позицію, звернену на саму себе, зосереджену виключно на собі. Звідси маємо логіку «одноразового використання», яка виправдовує будь-які відходи чи щодо довкілля, чи щодо людей, ставлячись до ближнього і до природи, як до простого предмету, що веде до безлічі форм поневолення. Наше життя зосереджене на речах, на буденості, лише на собі, на власних амбіціях і бажаннях, тому ми не помічаємо, що відбувається навколо, не чуємо «стогону» природи і ближнього про допомогу, а найгірше це те, що ми самі робимо або підтримуємо свідомо чи несвідомо всі ці злодіяння. Чому наше життя зосереджене на речах? Чому в рутинній роботі ми не помічаємо, що відбувається навколо? Який приклад ми даємо нашим дітям і що залишимо їм у спадок? Ми повинні бути взірцем для дітей у всьому, бо від цього залежить майбутнє. Яка користь буде нам з грошей, машини, телевізора, якщо пити будемо брудну отруєну воду, у випадку якщо вона буде, бо кожен знає, що пересихають кринички, джерела і річки? Яка користь з матеріальних речей, якщо в землі буде багато синтетичного сміття? Кожен віддасть всі ці речі за одну склянку чистої води, щоб втамувати спрагу. Хіба в речах щастя? Ні, щастя – це серце переповнене любов’ю до Бога, ближнього і до природи.

Що можемо зробити вже сьогодні?

- Не вирубувати ліс, захисні смуги, дерева, які ростуть біля річок, бо води не вистачить.

- Насаджувати дерева повсюди, особливо медоносні та широколистяні, бо вони покращують родючість грунту, а медоносні дерева дуже потрібні для бджіл. Думаю, що всі знають про важливість такої комахи.

- Не прикрашати пластмасовими квітами та вінками церкви і кладовища, бо це сміття. Справжня прикраса - це жива квітка і жива рослина.

- Не купувати і не брати поліетиленові пакети. Віддавати перевагу продуктам у паперових упаковках. Брати свої пакети, коли робимо покупки в магазині. Невже це так важко? Таким чином ми зменшимо кількість сміття на 70%.

- Не купувати будівельних хімічних матеріалів. Наприклад, пінопласт чи мінеральна вата, їх легко можна замінити очеретяними, соломяними або конопляними матами, які по своїх теплових характеристиках не поступаються нічим їхнім хімічним аналогам, але вони є природніми матеріалами, які легко можна утилізувати, як на паливо так і на компост.

- Не використовувати миючих хімічних засобів: пральні порошки, шампуні, миючі засоби для посуду та ванної... Ці хімічні засоби можна замінити содою, гірчицею, натуральним милом та шампунем. Содою і гірчицею можна легко відмити навіть дуже жирний посуд. Сода з натуральним милом утворює пасту, якою можна мити плитку, ванну, раковину. Натуральне мило легко можна зварити в домашніх умовах. Для праня одягу також можна використовувати натуральне мило або горішки, які мають гарні мильні властивості.

- Не палити сміття, бо в повітря потрапляє токсичний дим, а на місці підпалу залишається токсична зола.

- Не палити органіки з полів, оскільки все це легко компостується і за короткий час матимемо добриво для рослин.

- Не викидати сміття в річки, озера, ліси, поля!!! Потрібно розділяти сміття в домашніх умовах та передавати на вторинну переробку. Ми повинні сортувати відходи: папір, скло, метал, а те що перегниває варто скидати на окрему купу.

- Намагатися протистояти споживацькому тиску та хворобливому бажанню «мати та володіти»

- Перш ніж купувати варто задуматись, як цю річ утилізувати, щоб не завдати шкоди природі.

Кожен повинен переосмислити своє життя. Папа закликає всіх до екологічного навернення. Якщо ми не навернемося сьогодні, то «завтра» пожнемо всі ці огидні «плоди». Ми повинні позбутися цього гріха, який перетворює нашу землю в пустелю, смітник, гріх, який здатен знищити все живе навколо. Сатана любить бруд, оскільки це ідеальне середовище, в якому він може впливати на людей. Він любить, коли люди забруднюють природу, бо тим самим зневажають Бога. Уявіть собі, що ви дали комусь на користування родючу чисту землю, гарний сад, ліс, струмочки з джерельною водою, дерева, які цвітуть і ростуть на цій землі, пташки - все насичене життям і красою. Через певний час ви бачите, що на землі купа сміття (пляшки, пакети, синтетичні упаковки, пластик, гума, будівельне сміття, пінопласт і т.д.), земля перенасичена різними токсичними речовинами, лісу і саду не має, струмки брудні, а все навколо сіре та огидне. Яка буде ваша реакція на побачене? Яке буде покарання для винуватця? Так само і ми будемо відповідати перед Богом за ці всі вчинки.

Війна – це ознака деградації суспільства, бо немає єдності і любові не тільки між сходом і заходом, але й між самими людьми, які проживають на заході. Сусіди ладні перегризти горлянку одне одному. Скрізь панує заздрість, гордість, приниження. Люди живуть тим, що накопичують непотрібні речі, не розуміючи, що в будь-який момент Бог може забрати нашу душу. Потрібно жити так, щоб залишити після себе добрі справи і вчинки, а не безліч непотребу. Якщо надалі буде панувати матеріалізм, а духовності не буде, то наше життя перетвориться в страждання. Земля перетвориться в пустелю із сміття.

Наостанок хочу наголосити, що сутність людського життя полягає в стосунках і любові до Бога, ближнього і природи. Лише в цьому буде наше щастя.