Меню

Руйнування природи – соціальний гріх, який кричить до неба

Руйнування природи – соціальний гріх, який кричить до неба

Уривок з апостольського листа Святішого Отця Івана Павла ІІ

Ecclesia in America“, № 56

56. У світлі соціальної доктрини Церкви виразніше усвідомлюється також важкість „соціальних гріхів, які кричать до неба, оскільки вони спричинюють насильство і руйнують мир та гармонію між спільнотами в межах держави і між різними країнами та частинами континенту”.  До цих гріхів слід також „зарахувати торгівлю наркотиками, відмивання грошей, корупцію у всіх без винятку сферах, жахіття насильства, гонку озброєнь, расову дискримінацію, соціальну нерівність і безрозсудне руйнування природи”. Такі гріхи вказують на глибоку кризу, спричинену втратою віри в Бога та руйнуванням моральних принципів, які б, власне, мали визначати життя кожної людини. Без певної точки моральної опори людина є приреченою на підпорядкування необмеженому прагненню багатства і влади, яке затемнює будь-який орієнтований на Євангелію погляд суспільної дійсності. (...)