Послання архієпископа Львівського і Галицького Августина духовенству, чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви

Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри!

В останні часи ми з вами є свідками сумних подій, з яких можна зробити висновок: людство стоїть на грані екологічної катастрофи. Порушення Божої заповіді, за якою людина мала доглядати землю, безжальна експлуатація земельних надр, неконтрольована, безвідповідальна, безсистемна вирубка лісів, недбале господарювання призвело до того, що планету нині стрясають нищівні повені, буревії, землетруси.

У ці дні Україна вкотре постала перед важким випробуванням: не встигла наша держава оговтатися від техногенної катастрофи у Керченській затоці, як пронісся буревій, від якого постраждала Львівська область. Смертоносна повінь затопила Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку, Вінницьку та Закарпатську області.

Кожне людське серце поділяє біль потерпілих, які оплакали загиблих і пропалих безвісти, а це, за попередніми даними, – більше 30 людей, з яких семеро – діти. Кожне серце співчуває тим сотням людей, які втратили домівки і тепер не знають як дати собі раду з помешканнями, які стали непридатними для проживання.

Зважаючи на обставини, хочу висловити впевненість, що кожен, хто вважає себе християнином, хто має хоч якусь можливість долучитися до державної програми допомоги постраждалим, виконає цей святий обов’язок. 

Однак, головною допомогою, яку ми можемо надати, є наша спільна молитва до Господа, молитва покаяння і смирення перед Його святою волею. Адже ми пам’ятаємо, що все, що з нами трапляється у цьому житті, є результатом незбагненного для людського розуму Провидіння Божого. Ми повинні пам’ятати, що «рука Господня все це сотворила. У Його руці душа всього, що живе… Здержить води – все повисихає; а пустить їх – розбурять землю» (Іов. 12, 9-15).

Святе Письмо говорить про те, що водна стихія була створена Богом, щоб давати життя. Господь «положил єсть пустиню во озера водная і землю безводную во исходища водная. І насели тамо алчущия, і составиша гради обительни, і насіяша села і насадиша виногради, і сотвориша плод житен» (Пс.106, 35-37). Але вона також є засобом вияву гніву Божого. Ми можемо згадати, як у водах великого потопу загинуло людство, що впало у гріхах (Бут.7, 11-24), а також фараонове військо (Вих. 14, 27-30), або навпаки: за гріх царя Ахава і цариці Ієзавелі три роки не було дощу (3Царств, 17,1). І тому тепер, коли державні органи влади підраховують збитки, що нанесла стихія, роблять висновки і оголошують свої ухвали, ми також повинні розважити: на що нам вказує Господь, які наші гріхи стали причиною такого гніву Божого. Адже для віруючої людини очевидно, що не лише екологія довкілля є причиною катастрофи, а найперше – стан наших душ. Адже Господь посилає нам випробування для того, щоб ми спам’яталися, і суворо напоумлює нас лише тоді, коли ми цього не робимо. У святому Євангелії Господь наш Ісус Христос говорить про зціленого Ним сліпонародженого: «Ані він не згрішив, ані батьки його,.. але щоб ділам Божим виявитися на ньому! Поки є день, маємо виконувати діла Того, Хто послав Мене, — бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти» (Ін.9, 1-31).

Перше, що зробив праведний Ной, ступивши на землю після потопу – «спорудив Господеві жертовник… і приніс усеспалення» (Бут. 8, 20). Отже, я закликаю всіх вас прийти у храми Божі і, перш за все, подякувати Йому за напоумлення, а також очистити душі щирим покаянням, змінити недбале ставлення усіх людей до нашої спільної домівки — землі. І тоді з Божою допомогою ми зможемо швидко подолати лихо, що було заподіяне повінню. Цей важкий урок обов’язково потрібно засвоїти, бо якщо ми нічого не змінимо, то завтра схожа біда трапиться знову. І це стосується усіх нас, кожного зокрема. Згадаємо, що говорить Господь наш Ісус Христос: « ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само» (Лк.13, 2-4). Тож будемо молитися, щоб це попередження від Бога не виявилося марним.

Хочу подякувати усім тим, хто не залишився осторонь від біди, яка спіткала наших братів і сестер, усім, хто допомагав і допомагає подолати наслідки повені. Як Голова Синодального відділу по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України, ще раз щиро дякую працівникам МНС, правоохоронцям та військовослужбовцям Збройних Сил України, які самовіддано рятували людей і тепер беруть участь у відновлювальних роботах.

Попереду нас чекає багато роботи з налагодження зруйнованого господарства, тож прикликаю на вас усіх всепереможну і всемогутню благодать Божу.

8 серпня 2008 року

З ласки Божої,

†Августин,

архієпископ Львівський і Галицький