Меню

Послання Папи Венедикта XVI з нагоди Всесвітнього дня миру 1 січня 2010 року на тему: «Хочеш плекати мир – оберігай створіння!»

Послання Папи Венедикта XVI з нагоди Всесвітнього дня миру 1 січня 2010 року на тему: «Хочеш плекати мир – оберігай створіння!»

1. На початку Нового року я хочу від усього серця побажати миру всім християнським спільнотам, лідерам держав і людям доброї волі у всьому світі. Для 43-го Всесвітнього дня миру я вибрав девіз: Хочеш плекати мир – оберігай створіння! Вшанування створіння має дуже важливе значення тому, що «створіння – це початок та основа всіх Божих діл» [1], і його захист є сьогодні дуже важливим для мирного співжиття людства. Через жорстокість людини стосовно інших людей, мають місце чисельні небезпеки, які загрожують миру і автентичному цілісному розвитку людини, як наприклад: війни, міжнародні та регіональні конфлікти, терористичні акти та порушення людських прав. Не менше занепокоєння викликають небезпеки, які виникають в результаті недбалого, а то і злочинного ставлення до Землі та скарбів природи, дарованих нам Богом. Тому людство мaє неодмінно «оновити і зміцнити союз між людиною та природою, який повинен бути відображенням творчої любові Бога, від якого ми походимо і до якого прямуємо» [2].

Детальніше...

Церква є відповідальною за створіння…

“Церква є відповідальною за створіння…”

Уривок з енцикліки Святішого Отця Венедикта XVI

„Любов у правді“, № 48-52

РОЗДІЛ IV

РОЗВИТОК НАРОДІВ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ, ДОВКІЛЛЯ

48. Питання розвитку в даний час є сильно пов’язане з обов'язками, що випливають із зв’язку людини з природним довкіллям. Бог дарував його всім. Ставлення до довкілля є частиною нашої відповідальності стосовно бідних верств населення, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо трактувати природу і, насамперед, людину як плід випадку або еволюційного детермінізму, то таким чином зменшується свідомість відповідальності в нашому сумлінні. Натомість, віруючий вбачає у природі чудесний твір Бога Творця, яким людина сміє відповідально користуватися, щоб з пошануванням внутрішньої гармонії створіння, задовольнити свої оправдані матеріальні та духовні потреби. Якщо ж таке бачення зникає, то це веде в кінці кінців до того, що людина починає вважати природу недоторканим табу, або навпаки - предметом для експлуатації. Обидві ці позиції не відповідають християнському розумінню природи, яка є плодом Божого творіння.

Детальніше...