“Церква є відповідальною за створіння…”

Уривок з енцикліки Святішого Отця Венедикта XVI

„Любов у правді“, № 48-52

РОЗДІЛ IV

РОЗВИТОК НАРОДІВ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ, ДОВКІЛЛЯ

48. Питання розвитку в даний час є сильно пов’язане з обов'язками, що випливають із зв’язку людини з природним довкіллям. Бог дарував його всім. Ставлення до довкілля є частиною нашої відповідальності стосовно бідних верств населення, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо трактувати природу і, насамперед, людину як плід випадку або еволюційного детермінізму, то таким чином зменшується свідомість відповідальності в нашому сумлінні. Натомість, віруючий вбачає у природі чудесний твір Бога Творця, яким людина сміє відповідально користуватися, щоб з пошануванням внутрішньої гармонії створіння, задовольнити свої оправдані матеріальні та духовні потреби. Якщо ж таке бачення зникає, то це веде в кінці кінців до того, що людина починає вважати природу недоторканим табу, або навпаки - предметом для експлуатації. Обидві ці позиції не відповідають християнському розумінню природи, яка є плодом Божого творіння.