Актуальна тема

Меню

Великопосна ініціатива 2024

Наслідки глобального потепління. Жителі М'янми вже починають втрачати свої будинки, поля і доступ до прісної води

У деяких регіонах М'янми жителі вже відчули негативний ефект від глобального потепління. Підвищення рівня моря і зміна погодних умов почали позбавляти їх будинків і засобів до існування.

Проблеми, викликані кліматичними змінами, у М'янмі, які, судячи з прогнозів учених, будуть посилюватися та охоплять весь світ, якщо людство не зважиться на глобальні зміни у найближчі роки.

Наступ моря в містечку Хіндан

У прибережному містечку Хіндан катастрофічний ефект підвищення рівня моря очевидний. Задушливий спекотний ранок, Доу М'я Хтай підвертає своє довге лонджі – бірманський саронг (смуга кольорової бавовняної тканини, яка обмотується навколо поясу у чоловіків або середини грудей у жінок і носиться як спідниця довжиною до щиколоток – ред.) – щоб зайти в море.

"Колодязь був центром нашого села", – говорить вона, торкаючись краю цементного колодязя для води. Прісної води в ньому більше немає. Для жителів Хіндана колодязь символізує те, що битву з морем вони програють.

Кілька років тому містечко помітило, що край пляжу розмиває. Через п'ять років море поглинуло колодязь.

"Штормові хвилі зруйнували мій старий будинок. Піщані відкладення просто зникли", – говорить М'я Хтай.

Прискорене розмивання торкнулося двох кілометрів сільського узбережжя.

Невтішні перспективи

Два тижні тому ООН вразила світ повідомленням про те, що у нас є лише 12 років, щоб стримати кліматичну катастрофу. Доповідь закликає скоротити викиди вуглекислого газу, щоб уникнути катастрофічного потепління атмосфери на 3 градуси Цельсія. У таких країнах як М'янма навіть невелике потепління може обернутися конфліктами через воду і появою нової хвилі кліматичних біженців.

М'янма є другою у світі країною за вразливістю до екстремальних погодних умов. Зазнати впливу глобального потепління можуть великі території. У сухій зоні, де проживає майже третина населення М'янми, прогнозується зростання температури після 2040 року до 3 градусів. У дельті річки Іраваді на півдні, в регіоні, який усе ще відновлюється після найгіршого стихійного лиха у країні – циклону Наргіс, через який втратили свої домівки 2,4 млн людей, середній прогноз зростання рівня моря до 2050 року – до 40 см.

До 2020 року рівень моря підвищиться приблизно на 13 см. Це може звучати не так тривожно, як показник у Республіці Кірібаті, групі тихоокеанських островів, які можуть повністю зникнути в цьому столітті. Однак Соня Леонард, консультант з питань клімату, яка працює у м'янманскому штаті Мон з екологічною організацією Alarm, звертає увагу на те, що в низинних заплавах річок, де проживає близько 160 тисяч людей, таке підвищення рівня моря призведе до постійного затоплення деяких районів і втрати сільськогосподарських земель.

Кліматичні переселенці – вже реальність

У Хіндані людям доводилося виїжджати з будинків кілька разів. Щойно вони змогли, вони повернулися. "Тепер вони у прямому сенсі слова чекають, що їхні будинки впадуть у море", – говорить Леонард, яка складає карти вразливих спільнот, які можуть стати кліматичними біженцями.

У цьому році понад 150 тисячам людей у М'янмі довелося тікати від повені. Опади, кількість яких раніше була постійною, зараз перетворилися на більш інтенсивний мусон, який викликав раптову повінь.

"Ми відчуваємо себе раками-відлюдниками, у нас немає місця, де ми могли б жити", – говорить Кхін Он Мійнт тремтячим голосом, дивлячись на рештки свого будинку в морі.

Найбільше вражає, що цей рік був звичайним.

"Якщо це був нормальний рік з великими штормовими хвилями, які повільно ростуть щороку, що ж буде, коли тут знову з'явиться великий циклон?" – ставить риторичне питання Леонард.

У Хіндані на вулиці можна зустріти переважно людей похилого віку та дітей.

"Мої діти змушені були вирушити за кордон (у Таїланд – ред.), щоб знайти роботу, тому ми дбаємо про їхніх дітей", – описує сільський старійшина Аунг Шейн ситуацію, яка є типовою.

Через те, що люди втрачають свої землі, падає врожайність і виникають проблеми із забезпеченням прісною водою, багато жителів сільських або прибережних районів М'янми переїжджають у міста. Високий також рівень еміграції – лише у Таїланді працює понад 4 млн емігрантів із М'янми.

Новий уряд почав надавати фінансову допомогу у розмірі 20 тисяч к'ят (близько $12,5) кожному домогосподарству, яке постраждало від стихійного лиха. Але навіть чиновники визнають, що для людей, які втрачають свої будинки або землю, цього недостатньо.

Спроби вирішити проблему

Шашанк Мішра із мьянманского Альянсу з питань зміни клімату вважає, що з часом може виникнути конфлікт через доступ до води. За його словами, вже існує зона, що страждає від посух, де люди залишають свої будинки через брак води і підвищення температури.

"Загальний період мусонів вже скоротився зі 144 днів у 1998 році до 125 днів", – говорить він.

За словами Мішри, прогнозується також, що до 2041 року кількість екстремально спекотних днів зросте від одного на місяць до 4-17, що викличе серйозні проблеми зі здоров'ям у місцевого населення.

Через 10 років після циклону Наргіс деякі села отримали нові цементні ємності для зберігання прісної води, але все ще є нагальна потреба створити більш ефективні плани адаптації.

"Ми побудували у цих центральних селах два притулки від шторму і ми намагаємося насадити більше мангрових лісів, щоб захистити берегові лінії сіл", – пояснює старший офіцер Він Наїн, схилившись над картою дельти Іраваді.

Але у випадку ще одного сильного циклону (а з 1980-х років кількість циклонів у Бенгальській затоці зросла) сховатися в укритті може бути недостатньо.

Один з експертів, які працювали у Бангладеш, пропонував створити "земельний банк" – уряд повинен зарезервувати вільні землі, які в майбутньому можуть бути виділені кліматичним переселенцям. Такий підхід спрямований на запобігання конфліктам через землю у майбутньому.

"У більшості місць у світі, що розвивається, вони [кліматичні мігранти] опиняться безземельними, переїдуть із сільських районів і потраплять у нетрі міст, зіткнувшись із суворою бідністю, якщо їм не надати допомоги", – попереджає Скотт Леккі із Displacement Solutions в Австралії.

Доу М'я Хтай у Хіндані підштовхує онука, який катається на велосипеді, продовжуючи говорити про зміни клімату. "Найкраще було б, якби не було підвищення рівня моря. Але якщо він є, куди ми підемо?", – зітхає вона, дивлячись на свій будинок.

Джерело: НВ