Людина, в середньому, за тиждень з'їдає стільки пластику, скільки вистачило б на виробництво кредитної картки.

Вчені вперше знайшли мікропластик в тканинах органів людини. Раніше Всесвітня організація охорони здоров'я заявляла, що як великі, так і найдрібніші частинки пластику, проходять через організм людини, не затримуючись у ньому, тому не завдають шкоди.

Однак нове дослідження викликає у вчених побоювання. Епідеміологічні дослідження для оцінки впливу мікрочастинок пластику на здоров'я людини ще тільки попереду, пише Корреспондент.net.

Пандемія тільки погіршила ситуацію

Мікропластик – це будь-який шматок полімеру розміром менше п'яти міліметрів. Найчастіше він утворюється в результаті стирання великих фрагментів матеріалу, викинутих в навколишнє середовище.

Пластик не піддається біологічному розщепленню. Замість цього він під впливом природи розпадається на дрібніші частини і в кінцевому підсумку виявляється всюди: в морі, в льодах Арктики, в горах.

Забруднення навколишнього середовища пластиком є глобальним, фрагменти створених людиною полімерів можна знайти майже в будь-якому місці на планеті, а також в харчових продуктах та питній воді.

Раніше вчені з'ясували, що за один рік середньостатистичний американець разом з їжею з'їдає 39-52 тисячі частинок. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, щотижня ми з'їдаємо майже п'ять грамів полімерів (вага кредитної картки).

Відомо також, що частинки пластику присутні в атмосфері, тому кількість потрапляння в організм людини частинок полімеру буде приблизно в два рази більшою.

Токсикології мало відомо про його дійсний вплив. Багато – це домисли, – сказав у розмові з виданням Tages-Anzeiger Бернхард Верлі, хімік Швейцарської вищої технічної школи Цюріха.

"Я не думаю, що мікропластік небезпечний для нас. Він стійкий до шлункової кислоти, тобто не розчиняється, коли проходить нашим травним трактом", – заявив він.

У серпні 2019 року ВООЗ випустила велику доповідь про вплив мікроскопічних фрагментів пластику на здоров'я людини. Організація прийшла до висновку, що принаймні на сьогодні доказів небезпеки мікропластику для людей немає.

"Немає абсолютно ніяких сумнівів у тому, що мікропластик міститься в питній воді, а також в джерелах, з яких беруть питну воду, наприклад, в ґрунтових водах. Коли ми говоримо про потенційні ризики, мова йде про інертні частинки. Пластик не вступає в хімічну реакцію, проникаючи в тіло, і не завдає шкоди органам і тканинам", – сказав співробітник ВООЗ Брюс Гордон.

У березні цього року група вчених з Китаю і США опублікувала дослідження, яке показало, що волокна мікропластику викликають у риби японська медака пошкодження зябер і аневризми, але при цьому збільшують кількість ікри у самок.

Інша міжнародна група дослідників виявила, що мікропластик здатний проникати в ґрунт, може привести до зменшення кількості черв'яків і мікроартропод, які там мешкають. Мікроартроподи – одна з груп ґрунтових безхребетних, які беруть активну участь в деструкції органічної речовини.

У серпні цього року фахівці з Арізонського державного університету розробили технологію, за допомогою якої частки мікро- і нанопластику вдалося виявити в органах людини.

Щоб перевірити свою методику, вони взяли 47 зразків людських легенів, печінки, селезінки і нирок з банку тканин, створеного для вивчення нейродегенеративних захворювань. У кожному зразку були виявлені частинки.

Вчені, чия робота буде представлена на засіданні Американського хімічного товариства, заявили, що їх метод дозволить іншим дослідникам визначати рівні забруднення людських органів в усьому світі.

Розроблений метод дає можливість визначити десятки типів пластику, включаючи поліетилентерефталат (ПЕТ), який використовується в пластикових пляшках для напоїв, і поліетилен, який використовується в пластикових пакетах.

Також американські вчені знайшли бісфенол А – хімічна речовина, що використовується для виробництва пластмас, у всіх 47 зразках.

"У нас немає в думках виглядати панікерами, але нас турбує те, що ці матеріали, які не розкладаються, присутні всюди, можуть проникати і накопичуватися в тканинах людини, і ми не знаємо можливих наслідків для здоров'я", – каже один з дослідників Варун Келкар.

За словами Келкара, епідеміологічні дослідження для оцінки показників здоров'я людини ще тільки попереду. Вчені розраховують дізнатися про потенційні ризики для здоров'я людей, якщо такі є.

Згідно з даними ООН, всього в світі було вироблено понад дев'ять мільярдів тонн пластику. Це приблизно по одній тонні на одну людину. І пандемія цю ситуацію тільки погіршила.

Авторитетне видання Environmental Science and Technology підрахувало, що крім звичайного сміття, через пандемію коронавірусу людство щомісяця викидає 129 мільярдів медичних масок для обличчя і 65 мільярдів рукавичок, які також виробляються з полімерів.