Актуальна тема

Меню

Великопосна ініціатива 2024

Без робочої системи моніторингу біорізноманіття червонокнижні види охоронятимуться лише на папері

У грудні 2017 року Мінекології внесло лося європейського у Червону книгу України, а вже через рік – 27 листопада 2018 – окружний адміністративний суд Києва скасував відповідний наказ міністерства через відсутність обґрунтування. Сьогодні серед громадськості і зоологів точаться гострі суперечки щодо статусу лося в Україні.

Наталія Гозак, координаторка напряму “Дика природа” Всесвітнього фонду природи WWF в Україні, ділиться власним поглядом на ситуацію:

– Щоб природоохоронна робота здійснювалась ефективно, то вона, насамперед, має ґрунтуватися на точних наукових даних щодо чисельності виду, особливостей розповсюдження, динаміки цих показників та розумінні загроз. Саме такі кількісні та якісні критерії вже давно запропоновані МСОП (чисельність, щільність, вікова та статева структура, генетика популяцій, площа ареалу тощо) та широко використовуються у світі при визначенні стану популяції окремих видів тварин, і їх включення до червоних списків. Для прийняття зваженого рішення щодо включення чи навпаки – виключення лося з ЧКУ, як і будь-якого іншого виду тварин, – потрібні саме такі дані.

Ситуація, що склалася з наданням і скасуванням природоохоронного статусу лося в Україні, на мою думку, по суті спровокована відсутністю чи недостатністю таких даних. Державним органам, відповідальним за управління видом, необхідно сфокусуватися на пошуку можливостей для проведення регулярних наукових досліджень стану популяції виду в Україні після чого можна буде остаточно вирішити питання щодо його охоронного статусу.

Включення виду в червоний список ще не гарантує його реальну охорону, зокрема від браконьєрства. Саме тому, потрібно шукати механізми, які є ефективними в умовах конкретної країни чи території. Для цього потрібно розробити план управління видом із залученням найширшого кола зацікавлених сторін, які часом можуть мати протилежні погляди на справу. Критично важливо створити державну систему моніторингу біорізноманіття, оскільки без неї – дієва охорона тваринного світу – неможлива. Без робочої системи моніторингу біорізноманіття червонокнижні види охоронятимуться лише на папері.

Джерело: WWF