Найближчі кроки для підтримки України, наш прогрес у підготовці до євроінтеграції та перспектива переговорів про членство – це були ключові теми саміту Україна – ЄС, що відбувся на початку лютого. Та перемовини із європейськими лідерами не обійшлися й без обговорення енергетичних питань. Так, напередодні саміту наш уряд та Європейська комісія зібралися на спільне засідання у Києві, до якого приєдналися більшість членів комісії та її президентка Урсула фон дер Ляєн. Там поговорили, зокрема, і про проєкти у сферах сонячної енергетики, а також біометану, водню та інших синтетичних газів.

Прем’єр-міністр підкреслив, що Україна сподівається на активнішу співпрацю щодо відновлення та трансформації енергетичного сектору, особливо у розширенні імпорту електроенергії до ЄС та підтримки проєктів з децентралізації енергосистеми. «Наприклад, започаткувати масштабну програму виробництва сонячної енергії українськими домогосподарствами та громадами», — сказав голова уряду. Крім того, уряд та Єврокомісія уклали Меморандум щодо стратегічного партнерства у сферах біометану, водню та інших синтетичних газів, аби прискорити перехід на більш сталі та чисті джерела енергії.

Загалом, плани «озеленити» енергетику та зробити її більш децентралізованою, особливо з пріоритетом на домогосподарства та громади – це чудові новини. Адже перехід на малу децентралізовану енергетику, як-от домашні сонячні станції (СЕС), допоможе і зменшити вплив на довкілля та клімат, і зробити електропостачання більш стабільним та незалежним. Однак зробити це не так просто.

Наше дослідження показало, що ціна – це головна причина, чому українці та українки не хочуть встановлювати власні сонячні панелі. Тож для масового впровадження домашніх сонячних станцій знадобляться програми співфінансування, щоб покрити високі початкові витрати. Крім того, існують різні механізми, що стимулюватимуть розвиток «зеленої» енергетики. До прикладу, система net billing, за якою виробники енергії з тих же СЕС зможуть продавати в мережу електрику, коли її вироблятиметься більше, ніж необхідно для власних потреб, а за отримані кошти купувати необхідну енергію з мережі, коли власної бракуватиме. Такий механізм може бути особливо корисний комунальним підприємствам, як-от лікарням чи школам, які зможуть так заощаджувати на електроенергії.

Однак, для впровадження цих механізмів необхідно змінювати наше законодавство та приводити регуляторну базу відповіднодо найновішого енергетичного законодавства ЄС. Це довгий шлях, та Екодія також готова взаємодіяти з Міністерством енергетики України, щоб сприяти і реалізації такої програми встановлення СЕС у домогосподарствах та громадах, і наближенню нашого законодавства до європейського.

Що ж до планів розвитку водню, біометану та інших відновлюваних газів – тут є як переваги, так і ризики. З одного боку, вони дійсно більш сталі та безпечні для людей та довкілля, ніж вугілля, природний газ та ядерне паливо. Однак варто пам’ятати, що водень – не джерело енергії, а лише інструмент, що допомагає її накопичувати. Щоб отримати з нього енергію, необхідно спочатку витратити її на його виробництво. Тобто водень може бути несталим, якщо його виробляють за рахунок «брудної» енергії, наприклад з вугілля, або неефективним, якщо його застосовують там, де можна було б використати первинне джерело енергії напряму. Тож сподіваємося, що подальша співпраця України з ЄС у цій сфері фокусуватиметься саме на сталому водні, виробленому за допомогою відновлюваної енергетики (ВДЕ), та лише у тих сферах, де неможливо використовувати інші ВДЕ.

Більше того, на тлі розмов про нарощування експорту енергії в ЄС, також з’являється ризик, що Україна перетвориться на ресурсну базу Європи. Однак, по-перше, в умовах кризи в українській енергосистемі нашою першочерговою потребою має бути її відновлення та стабільне забезпечення власних енергетичних потреб, а вже потім – експорт. Крім того, наша країна здатна бути не просто джерелом ресурсів, а й допомогти енергетичному переходу всієї Європи. Наприклад, розвиток виробництва обладнання для ВДЕ в Україні може дати нам і нові робочі місця, і можливості для експорту не просто ресурсу, а товарів із доданою вартістю, попит на які лише зростатиме.

Джерело: Екодія