Меню

Календар 2019

Login Form

Увійти

Лічильник

За підтримки

Реновабіс

Роздуми на Великий піст

Сім тижнів для води: стереотипи та дискримінація – перешкоди на шляху до забезпечення права людини на воду

На 4-ий тиждень Великого посту преп. д-р. Рай Бхарат Патта, генсекретар Національної ради Церков у Індії, який займається питаннями Далітів та іншого корінного населення, підготував свої рефлексії для щорічної кампанії «Сім тижнів для води», описавши історію Агари (рабині Сари та наложниці Авраама – Бут 21,8-21) її очима, коли вона залишилась в пустелі без води для себе і сина Ізмаїла. Патта у своїх роздумах проводить паралелі зі спільнотою Далітів в Індії й історією Агар, коли їй забракло води.  

Роздуми

«Рано-вранці, ще задовго до сходу сонця, коли довкола були сутінки, Авраам, якому я народила його першого нащадка, відкинув нас і відправив у пустелю. Він дав нам якісь залишки їжі, бурдюк з водою і залишив у темряві.

Я не знала, куди йти з моїм сином і попрямувала пустирями, звідки я й прийшла. Оскільки я належу до спільноти чорних етнічних меншин, спільноти вигнанців, до мене ставились як до власності мого пана і мене жорстоко викинули з його дому. Пройшовшись трохи лісом, моя дитина зголодніла, тоді я дала йому їсти й пити. Під кінець дня, виснажившись від пекучого сонця, ми були спраглі і більше не могли йти. Прокинувшись наступного дня, спрага не проходила, ми шукали якоїсь оази в пустелі, проте не змогли знайти води. Я не могла дивитись як мій син вмирає від спраги і покинула його біля куща, захлинаючись від сліз, бо тільки Господь міг врятувати нас від спраги. Я, мабуть, єдина жінка, мабуть, єдина жінка-рабиня, яка говорила з Господом і про яку згадує Писання, взиваючи до Господа «Еl-Roi» (Господь, що бачить). Авраам, який до цього часу не міг справлятися зі своїми патріархальними обов’язками, вигнав мене і сина. А зараз ми тут вмираємо зі спраги.

В той момент Господь побачив наш стан і почув наш плач. Але насправді, в патріархальних описах Книги Буття не згадали про мій відчай та плач, там тільки вказано, що Господь почув плач мого дитяти. Так, Господь направду почув плач мого сина і втамував нашу спрагу, давши нам криницю з водою. Господь відправив нам ангела, щоб той зміцнив мене, давши нам води. Вода була джерелом життя для мене і мого сина, бо через воду з мого сина пішло велике потомство.

Я усвідомила, що без води життя близьке до смерті. Бо я побачила на власні очі як мій син, жадаючи води, помирав зі спраги. Напившись води з криниці, Ізмаїл, мій син, наче повернувся до життя. Коли ми з сином помирали зі спраги, Господь послав нам ангела з водою з криниці. Господь відповів безпомилково, вчасно і доречно. Хоча й Авраам вигнав мене з сином, Господь нас не покинув і не залишив. Господь дав нам воду життя, щоб ми стали його потоком, з якого вийде багато поколінь».

Читайте також: Сім тижнів для води: Божий дар води

Розповідаючи цю історію очима Агарі, з Біблії, мені на думку спадають багато людей з цілого світу, які сьогодні, в XXI ст., гинуть від спраги, від нестачі води, а якщо точніше, то від нестачі питної води. Моя історія перегукується з історіями багатьох людей сьогодні. У світі є багато людей таких як я, які, по своїй суті, є «аутсайдерами», маргіналізованими через статеву приналежність, через приналежність до соціального класу, касти, етнічної групи, які так прагнуть питної води, щоб зберегти своє життя.

Сьогодні я бачу багато таких Агарі, як і я, серед спільноти Далітів в Індії, які стоять на порозі смерті, коли їм відмовляють в доступі до питної води. Один зі способів, яким люди з каст проявляють свою сепарацію та дискримінацію по відношенню до Далітів, є відмова в доступі до води, заборона їм набирати воду з тих самих криниць чи користуватися тими самими ручними насосами, якими користуються інші. Більше ніж 20% Далітів не мають доступу до чистої питної води, а тільки 9,84% зареєстрованих кастових (перелік нижчих каст, яких в Індії називають «Далітами») сімей мають добрі санітарні умови, але більшість Далітів покладаються на милосердя вищих каст, щоб ті дали їм доступ до води. Жінки з касти Далітів повинні пройти багато кілометрів, перш ніж набрати води для своїх сімей, що є причиною виникнення інших ситуацій, коли мова йде про права та здоров’я. Окрім того, Даліти, які живуть з того, що обробляють землю, яка є засобом існування цілої сім’ї, залежить від води, тому відмова в доступі до води означає відмова права на життя. Порушення основних людських прав, таких як право на воду, показує жорстоке приниження кастової системи сьогодні.     

Фото: The Wire

Господь Агарі є Господом, що бачить і чує, Господом справедливим, Який бачить і чує плач і сльози спільнот, які є жертвами стереотипів, дискримінації і виключення. Господь Агарі приходить до спільнот, які спраглі чистої води з криниць, що вгамують їхню спрагу і дадуть життя.

Коли Агар говорить, вона показує могутність патріархату вірних. Коли Агар говорить, вона кличе Господа, Який чує і бачить скрутне становище спраглих спільнот, спраглих миру і справедливості. Коли Агар говорить, вона рішуче заявляє про спрагу своєї дитини. Коли Агар говорить, вона долає стереотипи та дискримінацію, нав’язані кастою та через інші упередження. Хай ті, що мають вуха, почують Агар і прагнуть до справедливого світу, де доступ до води буде однаковим і безкоштовним для всіх.

Питання для обговорення:

  • Чи є серед наших спільнот такі «Агарі», які є на порозі смерті через нестачу води? Обговоріть, як Ви можете зарадити проблемі нестачі води на вашій території? Чи як Ви можете стати тим ангелом, що дає воду, у ваших спільнотах?
  • Якби Ви були додатковим героєм у цій оповіді, ким би були і як би Ви втамували спрагу Агар та її сина Ізмаїла?
  • Проаналізуйте зв’язки між кастами, статями, класами, расами та доступом до води. Хто з них прагне води і чому вони потрапили в ситуацію, коли бракує води?

Фото: Indian Express

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології з посиланням на Ecumenical Water Network

Прокоментуйте: