Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри! Як швидко минає час, ось вже минуло дві неділі важливого для нас Великопосного періоду. Сьогодні, у цей Господній день, людина, яка вважає себе християнином, послідовником Христової науки, робить черговий крок на зустріч Творцеві, або бажає його зробити. Кожна недільна св. Літургія, на якій ми чуємо апостольські та євангельські читання, спонукає до призадуми та навернення. Це унікальний час для християн зустріти Бога, почути Його та поспілкуватися з Ним. Час Великого посту послідовно готує Божий люд до зустрічі світлого празника Воскресіння Христового. Друга неділя посту має за мету відкрити людині могутність Божу та безмірне милосердя Творця до свого створіння. Євангелист Марко розповідає, про хворого чоловіка, який бажав оздоровитися від своєї недуги, але мав певні перешкоди до здійснення свого бажання. З контексту дізнаємося про присутність важкої хвороби, яка унеможливила людину самій прийти до Ісуса. Іншим важливим моментом, внаслідок якого наступив фізичний параліч тіла, є вчинення гріха. Це яскравий приклад тісного поєднання Божого і людського, духовного та тілесного аспекту життя людини. Втративши надію на свої сили, хворий отримує допомогу від своїх ближніх, які з радістю допомагають приятелеві.

Вдивляючись у суть і зміст цього євагельського життєвого прикладу, можемо задуматися над певними важливими речами, які Господь намагається нам відкрити. Людина, обтяжена важкою хворобою, втрачає надію на оздоровлення і на порятунок, часто, витрачаючи багато зусиль і грошей на лікарів, не отримує бажаного результату. Як наслідок – страждає фізично, морально та духовно, всі потрібні життєві сили вичерпуються. Людина переживає розчарування та втрачає віру в людські сили, віру в себе. З цього моменту єдиною надією на спасіння стає всемогутній Господь-Творець, Який «все створив і всім управляє», і тільки Йому під силу піднести людину з будь-якого горя чи упадку.

Щоб отримати від Бога оздоровлення та благословення потрібне внутрішнє очищення, навернення та каяття за вчинені гріхи. І, навіть, коли це все зроблено, Господь очікує від неї певної жертви, зусиль та віри, як доказ всецілого навернення та любові до Спасителя. В образі розслабленого бачимо приклад життя християнина, кожного з нас, що через хвороби, різного роду перешкоди, життєві ситуації, пристрасті та гріхи не може зустрітися з Христом. Щоб отримати довгоочікуване зцілення безпорадний чоловік звертається до своїх друзів, які через співчуття і любов до свого приятеля, сповнені великим бажанням допомогти та полегшити страждання, несуть його до Ісуса. Проте і з цим вчинком випробування не закінчилися. Його друзі приймають кардинальне та неординарне рішення, по-людському не зрозуміле, яке стає визначальним для рішення Христа. Оцінивши їхні зусилля та бажання, а головне, побачивши стан їхньої душі та віру, Ісус проявляє батьківське милосердя та любов. Тернистий шлях до мети увінчався перемогою – це приклад мужності та витривалості на дорозі до спасіння. Це взірець правильної життєвої позиції для всіх християн, приклад справжнього синівського зв’язку людини та Бога.

В сьогоднішню неділю Господь через цю розповідь про розслабленого хоче показати нам, що тим розслабленим, який потребує нашої допомоги, є також і понівечене нашими вчинками та гріховним і руйнівним способом життя природне довкілля. Через цю євангельську розповідь наш Отець Небесний хоче пролити світло своєї правди на всі сфери нашого життя та діяльності. Можливо, в сьогоднішній день, коли ми робимо перші кроки на шляху покаяння і навернення, Бог хоче нас запитати чи, часом, ми своїм безвідповідальним ставлення до природи не стаємо причиною того, що наш ближній втрачає здоров’я, перетворюючись на розслабленого?! Ще досить мало людей назагал, не кажучи вже про християн, усвідомлюють і визнають, що вони теж винні у тому, що багато наших сучасників хворіють на різні захворювання, інколи невиліковні та зводять молодих людей з цього прекрасного, Богом створеного світу. Спалювання залишків рослинності, шкідлива практика штучних квітів, забруднення води та повітря – це далеко не повний перелік тих вчинків, які стають причиною захворювань та смерті наших ближніх.

Характеризуючи слова Ісуса, промовлені до потребуючого чоловіка, вбачаємо підтвердження Його божества та вияв піклування щодо людини, бажання піднести та звеличити її гідність. Перші слова Христові підбадьорюють та скріпляють потребуючого: «Сину відпускаються тобі твої гріхи». Ісус відкидає будь-який докір чи осудження, а вже своїми словами дає надію на видужання. Спаситель показує усім присутнім, що людина хвора, немічна та забута іншими людьми та світом є для Небесного Отця значимою та любимою. Через любов до людини усуває чи не найважливішу причину людського горя – гріх.

Підтверджуючи свою божествену владу над людиною, відповідає книжникам та фарисеям, що тільки один Бог має владу на землі прощати гріхи та скріпляє свої слова чудом оздоровлення. Розслаблений не міг собі допомогти, оскільки йому не потрібна була людська допомога, а Божа. Грішна людина потребує Спасителя, лікаря, який дасть їй відпущення гріхів, усуне причину недуги. «Іди та більше не гріши, щоб чого гіршого тобі не сталося» – звертається Господь до кожного. Тільки після усунення головної причини важкого стану недужого, прощення гріхів, Ісус дарує недужому зцілення та повертає до повноцінного життя словами: «Кажу тобі встань, візьми своє ліжко і йди до свого дому». Іншими словами, спонукає оздоровленого наче пробудитися, зробити відповідні висновки з того, що з ним сталося. Все в твоїх руках, повертайся до звичного життя, однак пам’ятай про руйнівний вплив гріха на твоє життя і здоров’я.

Ця євангельська подія справді мала місце у часи перебування Божого Сина серед людей. Його діяльність, навчання та численні зцілення не втрачають своєїї актуальності ось уже кілька тисяч років. Вплив первородного гріха тяжить та отруює життя людства. Йде постійна боротьба людини з найбільшим її ворогом дияволом. Церква як Божа інституція покликана та старається бути добрим пристановищем людині в часі її земної мандрівки у прямуванні до небесного царства. Підкріплена Духом Святим, використовує всі духовні середники, щоб дати людині захист та належну опіку.

Великий піст, який готує людину до святкування світлого празника Пасхи, є унікальним часом, коли Церква докладає значних зусиль, щоб привернути увагу людини на зранений образ світу, в якому живемо. Характером посних богослужінь дораджує нам відволікти увагу від самих себе. Оглянутися навколо, допомогти ближньому, проявити увагу та милосердя до всього, що маємо від Бога, що дане нам у користування. Як бракує нам цього «пробудження», як тяжко нам подолати гріх гордості, егоїзму, заздрості, осудження, очорнення, які заважають інколи розуміти й усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки. Як згодом важко приймати негативні наслідки, спричинені нашою легковажністю, байдужістю та небажанню діяти. Проте і невтішні наслідки не стають дієвим поштовхом до кардинальної переміни, зміни свідомості та способу життя.

На жаль, на місці розслабленого є кожна людина, яка через вчинення різного роду гріхів прирікає себе на загибель та потребує негайного Господнього втручання у її життя. Не чекаймо сприятливого та вигідного моменту чи дня для нашої переміни, користаймо з усіх можливостей та нагод, змінюймо себе сьогодні, щоб завтра не жаліти за скоєне. Кожний гріх спричиняє хворобу душі, а кожний вчинок, який спричиняється до погіршення фізичного стану людини, впливає на якість життя, призводить до хвороби тіла та, часто, має глобальні наслідки для життя людства, заважає гармонійному існуванню навколишнього світу. Голос та ініціативи Христової Церкви тут на землі є ніщо інше як бажання Бога-Сотворителя бути ближчим до людини, підтримувати, навчати, застерігати, направляти життєве русло людини у правильний напрямок. Даймо гідну відповідь Богу вже сьогодні, навчімося чути та слухати Його навчання, не даймо модерному споживацькому духу заполонити нас, не берімо участі у знищенні себе та світу. З кожним днем наближаючись до Воскресіння Господнього, не будьмо скупими на щедрі вчинки милосердя і, перевіривши свій спосіб життя, просімо в Бога ласки покаяння, щоб навернувшись ми стали здатними побачити красу Його створіння і навчились чинити милостиню по відношенні не лише до нашого потребуючого ближнього, але й цілого Богом створеного світу – природи. Амінь.

о. Михайло Неїжмак, Донецький екзархат