День Матері-Землі, який ми відзначаємо 22 квітня, створили як нагадування про те, що кожна людина тісно пов’язана з нашою планетою та усіма її екосистемами, і кожна наша дія чи рішення неодмінно відображаються на загальній картині стану справ у світі – залишаючи як поганий, так і добрий сліди.

Усі ті жахливі катаклізми, які звалюються на людство вже зараз, та ще гірші перспективи, які чекають на нашу спільну домівку у найближчому майбутньому – це також результат діяльності кожного з нас. А відтак, свою лепту у відвернення екологічного лиха може внести кожен.

Підпал сухої трави – це вбивство майбутнього української нації.

 «Бо вогонь мого гніву загорівся; (…)
Він пожирає землю з її плодами,
Спалює підніжжя гір».

(Втр 32,22).

Вступ. Церква звертається до свідомості всіх людей довкола нас, щоб уникнути негативних наслідків від спалювання трави. Проблема підпалів навколишнього середовища – це велика екологічна проблема.

По апостольському читанню

Ді 1 зач.; 1, 1-12

«Бо Іван христив водою, ви ж будете хрещені по кількох цих днях Духом Святим».

 Ді 1,5.

У сьогоднішній недільний день наша Церква святкує за східним календарем найбільше і величне свято у церковному році – Великдень, святкуємо подію Воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Пасха є найбільшим торжеством християн, бо це свято перемоги добра над злом, життя над смертю. Великдень – це не просто свято. Це – суть християнства. Саме з любові до нас, людей, Ісус прийшов у цей світ і прийняв людське тіло. З любові до нас взяв на Себе всі наші гріхи, злочини й провини, і добровільно й свідомо прийняв – як покарання за них – неймовірні страждання і смерть на хресті. І, з любові до нас, Він Воскрес третього дня, щоб ми воскресли разом з Ним до вічного й блаженного життя у Його Царстві. І таке життя чекає на нас не колись там, у майбутньому: після нашої фізичної смерті. А може розпочатися вже сьогодні і зараз: якщо ми в щиросердному покаянні й смиренні, подяці прийдемо й навернемося до Нього – нашого Господа і Спасителя Христа.

Україна – лідер серед європейських країн за рівнем забруднення довкілля. І це щодня вражає кожного українця.

Міністерство екології (з різними назвами) існувало в Україні з 1991 року як окрема інституція. Натомість у вересні 2019 року новою владою було прийняте катастрофічне, на нашу думку, рішення об’єднати Мінприроди з Міністерством енергетики, створивши таким чином системні конфлікти в його роботі, що відкинуло питання довкілля на другий план.

Наша країна найбільш розорана країна в Європі і світі, тож завдяки наявності степової кліматичної зони ми більше за всіх в Європі відчуваємо опустелювання.

Світовий океан грає важливу роль в регулюванні кількості вуглекислого газу в атмосфері, поглинаючи щороку мільярди тонн цього газу.

Нове дослідження дозволяє припустити, що ми, можливо, значно недооцінили ефективність цього величезного поглинача вуглецю, оскільки вчені з Вудсхолського океанографічного інституту (WHOI) у ході нового моделювання прийшли до висновку, що «біологічний насос» океану фактично вловлює в два рази більше CO2, ніж вважалося раніше.

У межах проєкту Інституту екуменічних студій УКУ – ХІІІ Екуменічний соціальний тиждень «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії», 14 квітня відбудеться вебінар «Коли з любові до сухої трави спалимо себе».

Трансляція вебінару розпочнеться о 16:00. Реєстрація.

На зустрічі будуть обговорювати питання: чому не можна палити суху траву? які наслідки весняних підпалів? які альтернативи утилізації сухої трави?

Спікер – начальник управління охорони природних ресурсів та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА Андрій Сенюк – зазначає: «Останнім часом спостерігаємо картину, коли через масове випалювання сухої рослинності поля та смуги вздовж автомобільних доріг занурюються у суцільні димові завіси.

Сидячи на карантині і спостерігаючи за стрімким поширенням вірусу, складно знайти хоч якісь плюси у цій ситуації. Однак деяким науковцям та екологам це все ж вдалося. Виявилося, що через коронавірус і спад економічної активності у багатьох місцях на планеті покращилася якість повітря. Чи справді це привід для радості?

Тимчасове скорочення викидів через карантин може дати помилкове відчуття реального покращення стану довкілля. Помилкове тому, що для покращення якості повітря і подолання кліматичної кризи потрібні довгострокові та структурні зміни. Зокрема, якнайшвидша відмова від викопного палива в усіх секторах економіки та переорієнтація на відновлювані джерела енергії.