У часі Великого Посту Церква прагне заохотити вірних переживати час цілісного відродження, адже часто забуваємо про довкілля як про невід’ємну складову людського буття. Через провину Адама земля стала проклятою (Бут 3, 17). З того часу ми хворіємо на «амнезію», тобто забуваємо, що ми є органічною часткою Божого світу, котрий нас оточує. Довкілля було нашим тілом, але сьогодні, на жаль, почало сприйматись як щось не рідне, котре можна бездумно по-споживацьки використовувати як матерію та ресурс. Єдиний, хто не забув істинне обличчя нашої природи, – це Ісус Христос – Первородний усього буття. Він прийшов, щоб об’єднати  в собі Бога – людей – довкілля.

Щоразу, коли творимо літургійну процесію – Церкву – це таїнство відновлення цілісності Божого світу стає очевидним. Тепер ми, будучи Церквою – Христовим Тілом, на противагу «амнезії» – повному забуттю, літургійно звершуємо «анамнезіс» – пригадування, щоб людина могла стати такою, якою має бути згідно Божественного плану Отця.

Третю неділю Великої Чотиридесятниці по праву можна вважати половиною вже пройденого нелегкого духовного поступу. Для того, щоб вірні під тиском пристрастей, спокус та духовних труднощів не збились з правильного духовного курсу, метою якого є пристань Воскресіння та щоб не зупинились на пройденому шляху, свята Церква, як добра мати, розуміюча та знаюча своїх дітей, богослужіннями цієї неділі, ставить перед вірними «духовний Маяк» – Непереможне Знамення Хреста. Церква показує вірним те необхідне світло, яке відновлює не лише надію, але і дає впевненість у можливості досягнення поставленої мети. Ця, третя неділя, іменується ще Хрестопоклонною, адже цього дня виноситься на поклоніння Животворящий Хрест і прославляються спасительні страждання розіп’ятого Господа.

Через Євангелію Хрестопоклонної неділі Ісус Христос закликає іти за Ним, не залишаючи жодного місця для компромісу, бо каже: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною». Зовсім непросто в шаленому споживацькому світі почути ці слова, не кажучи вже про втілення їх в повсякденному житті.

У вівторок, 13 березня ЛДС відвідав д-р Володимир Шеремета, Глава Екологічного Бюро УГКЦ.

Зустріч із паном Володимиром відбулася в семінарійному конференц-залі. Глава Екобюро представив семінаристам Великопосну ініціативу Бюро під назвою «Екологічне навернення для порятунку створіння».

Зокрема доповідач процитував слова звернення Бюро з нагоди цієї ініціативи: «У часі Великого посту Церква запрошує нас здійснити кардинальне навернення: споглядаючи Таїнство Хреста – вмерти для гріха, беззастережно відкритись дії Святого Духа та милосердній любові Небесного Отця. Таке навернення передбачає визволення від власного егоїзму та хворобливого бажання «мати та володіти» і цілковиту орієнтацію нашого життя на Бога»

Віденський архієпископ кардинал Крістоф Шенборн виступає не тільки проти надмірного споживання м'яса, а й закликає людей узагалі відмовитись від нього по завершенні Великого посту.

При цьому кардинал наводить такі аргументи: третина світового урожаю зернових йде на корм худобі; на виробництво м'яса витрачається світом така кількість корму, яка відповідає потребі в калоріях 8,7 млрд. чоловік.

За повідомленням австрійської газети «Сьогодні», кардинал уважає, що жителі Центральної Європи «майже безперервно їдять м'ясо».

Звершуючи своє великопосне служіння, Церква закликає Божий народ до екологічного навернення. Причиною та стимулом до цього навернення стає об’явлення справжньої Ікони Божого створіння, яка стосується як єства людини, так і безпосередньо її життєдіяльності. Адже саме людина, згідно з Божим проектом, поставлена головою Божого створіння. Через неї природа може висловити благодарення та хвалу своєму Творцеві та бути  Ним приведеною до гармонії та досконалості. "Ми знайшли того, про кого говорив Мойсей та пророки". Неділя Православ’я випромінює радість з віднайденого Скарбу, який дає надію та спроможність змінити все наше життя та оточуючу дійсність.

В літургійному богослужінні Другої неділі Великого посту силою віри ми покликані досвідчити таїнственне внутрішнє оздоровлення нашого паралізованого буття.

«Зміну клімату вже не зупинити», – вважає професор д-р. Герхард Круіп, – «В кращому випадку наслідки кліматичних змін можуть бути локалізовані і пом'якшені, так, що люди нашої землі по-різному відчують їх на собі». Фахівець також констатував, що: «Повені та засухи, урагани, проливні дощі і жара, шкода сільському господарству та підвищення рівня морів – все це буде мати серйозні наслідки, особливо в густонаселених районах бідних країн».

Зміни клімату – це один з вагомих викликів для християнської відповідальності за створений Богом світ. Тому Німецька єпархія Гільдесгайм вирішила помогти країні, яка є в особливій небезпеці перед кліматичними змінами.

Свята Церква в другій неділі Великого посту, через святу Євангелію про оздоровлення розслабленого, запрошує нас прийняти Божественне повідомлення про необхідність цілісного навернення, без якого радість Пасхи була б неповною, а то і лицемірною. Наше навернення до Бога має бути досконалим і включати зміну ставлення до всієї природи, адже прийти до Воскреслого самі з пустими руками ми не маємо права; повинні прикласти всіх зусиль, щоб у співдіянні з Божою благодаттю дати відчути всьому Божому створінню повну пасхальну радість.

Шлях навернення, покаяння і повного преображення – нелегкий шлях. Саме в часі Великого посту, особливо на його початку, кожен, хто подвизається на цій дорозі духовної боротьби відчуває всю важкість та гіркоту, яка походить від життя поза Божою ласкою.

Сиропусною неділею ми вступили в процес нашого відродження, заради нового життя в сопричасті з Богом. До цього життя ми покликані увійти в тій автентичній органічній цілісності, у якій нас створив Бог. Суть останньої полягає в тому, що, на відміну від всього іншого створіння, в людині досконало поєднується створене і нестворене начало, природне і надприродне, дочасне і вічне, створіння і Бог. Людина була створена за образом і подобою Бога (пор. Бут 1, 27) шостого дня, разом з іншими «...живими створіннями за їхнім родом...» (Бут 1,24-26), щоб панувати над ними. Водночас, будучи Божим образом, людина покликана з кожним подихом життя все більше і більше уподібнюватись до свого Архетипу – Христа і приводити до Нього усе живе. В такому розумінні не лише людина дозріває до Пасхи, але також увесь створений світ «з надією очікує об’явлення синів Божих» (Рим 8, 19). Саме тому Бюро УГКЦ з питань екології під гаслом «Великдень для Божого створіння» та закликом до «екологічного навернення для порятунку створіння» нагадує, що Боже створіння теж, разом з нами, прагне плідно пережити своє відродження у Великому Пості, щоб радіти світлом обіцяного Дня.