В процесі своєї життєдіяльності, людина навіть не бажа­ючи, та все ж є причиною того, що кількість сміття збільшу­ється. Згідно із статистикою, на 1 люте 2011 року кількість на­селення України становила 45 мільйонів 760,1 тисячі жителів. Якщо розділити 35 мільярдів тонн сміття (яке знаходиться лише на полігонах) на приблизно 46 мільйонів — вийде по 760 тонн на одного українця, включно із людьми похилого віку  та немовлятами.

Та все ж людина може вплинути на подальшу «долю» тих відходів, які вона викидає. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте ставлення кожного з нас до цієї проблеми. Найперше, це сортування, за словами фахівців, розділення сміття, зменшить до 40% кількість відходів, що йдуть на сміттєзвалища.

Інше, що робити з тим сміттям, що вже є на полігонах?

«… Сьогодні ми славимо святе ім'я Бога, Який дав людству дар природи, яку він оберігає і підтримує як найбільш підходяще середовище для розвитку людського  тіла і духу. Водночас, ми не можемо мовчати про те, що людство неправильно використовує цей божественний дар – руйнує навколишнє середовище внаслідок жадібності та інших корисливих амбіцій», –  йдеться у посланні Константинопольського патріарха Варфоломея І з нагоди всесвітнього дня молитви за природне навколишнє середовище, яке численні християнські церкви відмічають 1 вересня (14 вересня за юліанським календарем).

Зелений патріарх пригадав, що «людство може використовувати природу у своїх цілях, однак тільки до певної точки», так, щоб вона могла процвітати і так, щоб вона могла мати можливість відновлювати необхідні для споживання енергетичні ресурси та тваринний світ.

З настанням осені, намагаючись впорядкувати свої присадибні ділянки після збору урожаю, люди масово спалюють бур’яни, залишки сільськогосподарських рослин, а дещо згодом і опале листя, під час горіння яких у повітря вивільняються шкідливі хімічні сполуки, які негативно впливають на здоров’я людини і є причиною розвитку різноманітних захворювань. Часто, внаслідок такого „господарювання” населені пункти покриті суцільною димовою завісою, а жертвами стають не тільки безпосередні винуватці підпалів та їх сусіди, але й усі хто вдихає цей дим, а зокрема діти.

У наш час суцільної пластмасової імітації вірні несуть в храм і на могили рідних та близьких штучні квіти, вінки, оздоблення.

На перший погляд воно все «красиве», ідентичне натуральному, та що там - краще натурального! Штучні квіти ні поливати, ні обробляти не треба, народжуються відразу в витончено підібраних букетах, яскраво волають світу в своїй привабливості…

Храм – повинен бути зразком у всьому, для кожної сім’ї та оселі, адже це дім Господній, місце зустрічі Бога і людини. Храм є домом живого Бога, тому в ньому немає місця для штучних (мертвих) квітів, пластмасових образів які світяться у різні кольори веселки, що так часто можна зустріти в наших церквах. Господь привів до життя дерева, квіти та різного роду рослини, для добра людей і на прославу Свого імені, а ми в Його дім заносимо мертву подобу квітів – вироби з пластмаси, при продукуванні яких використовуються невідновні ресурси і завдається значна шкода довкіллю. Найкраще є прикрасити храм довкола живими насадженими квітами, які кожного року будуть своїм цвітом і красою прославляти Творця та милувати очі вірних. В середині храму живі квіти посаджені в горщиках, можуть протягом цілого року бути чудовою оздобою дому Господнього.

Людино! Я є теплом твоєї домівки

в холодні зимові ночі,

Захищаючою тінню під палючими променями

літнього сонця.

Я є дахом твого дому,

ліжком в якому ти спиш

і деревиною, з якої ти будуєш свої кораблі.

Я є ручкою твоєї мотики і дверима твоєї хати.

Я є деревом твоєї колиски і твоєї труни.

Я є хлібом доброти, квіткою краси.

Почуй мою молитву: не знищ мене!

Митрополита Андрея по праву можна назвати «Мойсеєм українського народу», мужем, чиї праці є актуальними і сьогодні. Коли Іван Павло II відвідав Україну в 2001р., то охарактеризував  Митрополита Андрея, як далекоглядного слугу Божого, котрий дбаючи про дочасне багатство свого народу, ніколи не ставив його єдиним пріоритетом, а слід відмітити - це часи першої еміграції, економічної.

Говорячи про «вищість» людини, між усім іншим сотворінням, не робив її узурпатором природи. Маючи особливий дар відчуття Божого Слова, митрополит застерігав від нерозумного використання природних ресурсів, і дбав про досягнення гармонії між світом і людиною, між економічним ростом і безпекою довкілля. А бачив це, як досягнення спільне, усіх разом, а не поодиноко взятих людей:

«А надто єсть наука Ісуса Христа і великою помочію до осягнення доброго биту, бо освящає і скріпляє то, що, після гадки всіх розумних людей, єсть єдиною чесною дорогою до осягнення маєтку... І так справді, ліпше працює сей, для котрого праця не є лиш средством до осягнення уживання, але і обов’язком, наложеним від Бога, і (праця) не лиш дочасне добро приносить, але і вічну нагороду. Ліпше уміє ощадним бути, хто свою працю уважає не за свою лишень власність, але також за власність дітей і будучого покоління, а по части за власність цілої суспільности; хто знає, що з дарів Божих має колись здати строгий рахунок перед Богом. І взаїмна поміч успішна і ліпша, коли стоїть на взаємнім ушануванню свого добра, на правдивій любові до ближнього, опертій на спільних пересвідченнях віри.»

Нещодавно було презентоване дослідження Папської академії наук (Pontificia Academia Scientiarum/PAS) стосовно новітніх кліматичних змін та щодо їх впливу на втрату льодового покриття гірських масивів.

Папська академія наук застерігає щодо танення льодовиків і закликає зупинити цей процес шляхом скорочення викидів парникових газів та інших забруднюючих речовин.

Попри згадане дослідження, робоча група з питань зміни клімату Папської академії наук звернулась до світової спільноти із спеціальною декларацією. У заяві звучить заклик до всіх народів визнати серйозність і безповоротність наслідків світового потепління, спричиненого безвідповідальною діяльністю людини, і без зволікання розробити ефективну політику для скорочення причин кліматичних змін.

Собор в Бредфорд (Bradford, графство Західний Йоркшир) стане першою у Великобританії церковною будівлею, яка буде отримувати електрику за допомогою встановлених на даху сонячних батарей. Хоча цей собор уже давно використовує енергозберігаючі лампи, на його даху вже почалися роботи з установки сонячних панелей. 

Використання енергії сонця допоможе собору знизити витрати на електрику. На відміну від інших церков, які щодня не відкриті, собор Бредфорда споживає енергію всі сім днів на тиждень.