У своєму зверненні з нагоди Світлого Празника Воскресіння Господа і Спаса Нашого Ісуса Христа, блаженніший Святослав (Шевчук), пояснюючи суть цієї надзвичайної події для всього Богом створеного, наголошує, що: «У своєму воскресінні Спаситель, який перемагає смерть, повертає єдність душі й тіла людській істоті, а разом із цим збирає воєдино все видиме і невидиме створіння, що було відчужене між собою через гріх людини».

Глава і батько УГКЦ застановився на причині дисгармонії та всіх страждань, які існують у світі, вказавши, що саме: «Гріх є найбільшим нещастям людини, бо позбавляє її приязні з Богом, вносить поділ і розбрат у суспільство, завдає страждань всьому створеному».

Хоч, за словами апостола народів, «.. усе створіння понині стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим 8, 21-22), воно все ж таки у Воскресінні дочекалось полегшення своїх страждань та свого повного визволення, адже «Воскреслий Христос сьогодні приносить дітям Божим довгоочікувану свободу, а разом з ними єднає в одне ціле весь Усесвіт», – поділився цією радісною звісткою блаженніший Святослав.

Міністерство екології та природних ресурсів України у співпраці з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління і Всеукраїнською екологічною лігою, 24 квітня 2012 року в м. Києві проведуть Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Національна система освіти для збалансованого розвитку», яка організовується в рамках Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України».

В рамках конференції буде проведено круглий стіл «Культура збалансованого розвитку: роль освіти, науки, етики та релігії», основною метою якого є розвиток діалогу між представниками освіти, культури, науки, різних релігійних конфесій та природоохоронних організацій для подальшого підвищення екологічної культури населення, збереження природної та культурної спадщини України.

„Великдень є святом нового створіння. Ісус воскрес і вже більше не помре. Він відчинив двері до нового життя…“, – цими словами розпочав свою пасхальну проповідь Святіший отець Венедикт XVI.

Пасха є святом нового творіння, але щоби ми навчилися правильно розуміти нове, Церква в цей день на початку Літургії Слова пригадує історію сотворення світу, в якій все створіння представляється як єдине ціле. «Сім днів – це образ цілісності, яка розвивається в часі… творіння спрямоване на перебування разом Бога і створіння; воно існує, щоби було місце для відповіді на Божу велич, зустріч любові і свободи», – констатував понтифік, в особливий спосіб підкресливши символіку того, що історія сотворення починається із створення світла: «І сказав Бог: Хай станеться світло!» (Бут 1,3).

Серце болить, очам сумно. Душа відвертається. Чорна, обпалена, обвуглена, мертва земля мовчить і благально дивиться у небо, просячи милості у Бога. Від людей її не діждешся.

Навпаки, прийде людина, піднесе полумінь паяльної лампи чи гарячий язичок запальнички й безжально підпалить сухий травостій. Запалахкотить трава повзучим вогнем, затягне небокрай чорним димом, отруїть людські легені, особливо не зіпсовані ще, дитячі.

Дим той із хімічними сполуками, що випали з дощем, які так болісно всмоктали в себе хмари, як отруйний дарунок сплюндрованої землі, її заводів, фабрик, хімкомбінатів.

І все живе, всі ті мікроістоти, що принишкли під самою поверхнею ґрунту, стогнуть, корчаться у вогні, не знаючи, за які гріхи ця страшна кара щоосені-щовесни?

5 квітня, у реколекційно-відпочинковому центрі Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, відбувся круглий стіл на тему «Від екології душі до екології довкілля», який організували Бюро УГКЦ з питань екології та Львівська Архиєпархія УГКЦ.

Метою заходу було презентувати сучасне соціально-екологічне вчення Церкви, її практичні екологічні ініціативи, а також налагодити контакт та співпрацю з державними природоохоронними установами, владою, освітніми закладами та громадськими організаціями на ниві збереження Божого створіння – природи.

Круглий стіл розпочався спільною молитвою і благословенням преосвященного владики Венедикта, єпископа-помічника Львівської Архипархії УГКЦ, а також його вступним словом, в якому він наголосив на тому, що передумовою «екології довкілля» є «екологія душі».

Так само, як кожна порядна українська родина перед Великоднем намагається дати лад своїй домівці, чимало уваги віддається й прибиранню та оздобленню кладовищ, адже в цю пору завше традиційно згадуємо про тих, кого з нами уже нема. Майже на рівні зі звичними паскою та писанками, все більше зі Великоднем асоціюються також штучні квіти, букети й вінки. В принципі, людей можна зрозуміти, адже пластмасові квіти начебто служать довше, не потребують догляду, дешеві, яскраві, а отже ? навіть здалеку видно буде, що та чи інша могила прибрана-«прикрашена». Але все це так лише на перший погляд. Масова прихильність українців до цих, доволі сумнівної краси, атрибутів та їхня безумовна шкода для довкілля спонукають розібратися ? чому саме такій оздобі люди надають перевагу та чи є цьому гідна альтернатива.

В останню неділю Великого посту, яка називається Квітною, Цвітною або по-народному Вербною чи Шутковою, свята Церква згадує подію в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим. В нас в Україні, через брак пальмового та оливкового віття, маємо гарний звичай посвячувати віття лози та верби, адже саме вони навесні найшвидше розквітають. Це віття, яке всі ми приносимо в Квітну неділю на благословення та освячення є символом перемоги, - символом Царя, якого вітає все створіння, втішаючись приходом свого Владики.

Радість та виклики «Осанна» в наших серцях не випадкові, адже саме в цю неділю сам Господь показує нам, що всі ми стоїмо на порозі звершення даної пророкам обіцянки про Царя, Месію та Визволителя.

Завершився благодатний час Великого Посту - час відродження усього Божественного створіння. Старому життю без Бога настав кінець, натомість прийшов Ісус Христос, щоб започаткувати нову еру для порятунку та обожествлення довкілля. Іван Хреститель, усвідомивши цю новизну, закликає до навернення: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне» (Мт 3,2). Кожен із нас, увірувавши у благовість Христа, став активним учасником великопосного відродження Церкви.

Не лише людина зраділа приходу Спасителя – уся природа, яка потерпає та гине від прокляття (пор. Бут 3,17), «...нетерпляче очікує виявлення синів Божих» (Рим 8,19). Чим більше ми стаємо подібними до Архетипу Христа, тим ріднішим для нас стає навколишній світ. Існує багато ініціатив та проектів для порятунку гинучого довкілля, але вони залишаться неефективними, якщо їх не довершить Христос власною посвятою.