Існує думка, що скоро все скінчиться. Будь у нас ще одна така ж планета, ресурсів все одно було б мало...

Існує думка, що скоро все скінчиться. Не так швидко, як в апокаліптичній картині Ларса фон Трієра «Меланхолія», але, здається, так само неминуче. Сорок років тому вчені з Массачусетського технологічного інституту створили комп'ютерну модель World3, яка прорахувала різні сценарії: що в найближчі сто років станеться з ресурсами, населенням та навколишнім середовищем.

Згідно зі сценарієм «все йде, як іде», ми продовжуємо споживати стільки, скільки припускають закони вільного ринку (тобто більше, ніж дозволяють ресурси Землі) з відповідним економічним ростом та екологічним виснаженням. В результаті до 2030 року станеться потужний економічний колапс, в порівнянні з яким колишні кризи та дефолти здадуться благоденством. Населення різко скоротиться, їжі та чистої води буде не вистачати, а екологічні катастрофи почнуть посилюватись. Щоправда, World3 пропонувала і оптимістичний сценарій, за яким світова економіка не пожирає сама себе, але для цього уряди повинні були ввести обмеження і почати вкладати в «зелені» технології та відновлювальні джерела енергії. Ідея втручання держави в ринок в 1972 році викликала шквал обурення та розмов, що це якраз і призведе до краху та злиднів.

Можна було б не звертати увагу на передбачення сорокарічної давності. Зрештою, чим більш довгостроковий прогноз, тим він менш точний. Однак австралійський фізик Грем Тернер порівняв прогноз World3 з реальними даними з 1970 по 2000 рік. Виявилось, що всі тридцять років ми акуратно слідували гіршому сценарію із запропонованих (див. графік). Незалежно від Тернера до такого ж висновку приходить PBL, голландське Агентство з оцінки стану навколишнього середовища.

Причини катастрофи, яка насувається, можуть бути різними. Йорген Рандерс, один із співавторів проекту World3, на початку червня опублікував книгу під назвою «2052: Глобальний прогноз на найближчі сорок років», в якій доводить, що головну роль зіграє глобальне потепління. Воно особливо посилиться до середини століття і обернеться засухами, повенями та пожежами, браком продовольства, зростанням нерівності та глобальними конфліктами. Грем Тернер, аналізуючи графіки, припускає, що все станеться ще раніше, і не через потепління, а в результаті виснаження доступних джерел нафти. Розвиток продовжиться до 2015 року, а потім почнеться спад, тому що доступна нафта закінчується, а недоступну (наприклад, із дна океану) добувати дуже дорого. Найімовірніше, буде цілий комплекс факторів, які поки складно точно описати і які в один момент почнуть посилювати самі себе.

Як сказано в недавній доповіді Всесвітнього фонду дикої природи, будь у нас друга така ж планета, ресурсів все одно було б мало.

Вчені констатують, що світова економіка дуже інертна, тому, навіть якщо ми щось почнемо кардинально міняти сьогодні, катастрофи все одно не уникнути. Фактично вона вже почалась. Якщо ви подорожували по Азії, то напевно помітили, що в Катманду, Улан-Баторі, Канпурі та десятках інших міст повітря брудне настільки, що люди ходять у респіраторах і пов'язках, як в похмурих фантастичних романах. На Заході під час індустріалізації теж були свої екологічні проблеми, які вдалося залагодити з ростом економіки. Проблема в тому, що ріст економіки близький до завершення, а екологічні лиха виходять на якісно новий рівень.

Є така буддійська притча: на поверхні ставка кожен день стає вдвічі більше лотосів. В один день дурень подивиться на нього і скаже: ще ціла половина ставка вільна, не підозрюючи, що до кінця залишився всього один день. Судячи з графіків, наш ставок вже наполовину заріс.

Карен Шаінян, журнал «Вокруг света»

Джерело: Екологія Життя